Від декларації до дії: як Франція очолила створення "дорожньої карти" для Палестини

Париж перейшов від слів до фінансування конкретного мирного плану в ООН
Нещодавня заява президента Еммануеля Макрона про намір Франції визнати Палестину як державу отримала потужне продовження. Якщо спочатку це сприймалося як сміливий, але переважно символічний крок на тлі гуманітарної кризи в Газі, то тепер Париж підкріпив свої слова конкретними діями. Франція виступила співголовою та одним із фінансистів міжнародної конференції в ООН, де була розроблена детальна "дорожня карта" для створення палестинської держави.
Цей крок став відповіддю на зростаюче розчарування Макрона війною Ізраїлю в Газі. Він підкреслив, що "нагальна справа сьогодні – це припинення війни та порятунок цивільного населення". Уряд Ізраїлю на чолі з Біньяміном Нетаньягу засудив наміри Франції, назвавши їх "винагородою за терор". Проте, Палестинська адміністрація привітала це рішення як підтримку міжнародного права.
Водночас, позиція Франції та її союзників залишається непохитною щодо ХАМАС: повне засудження терористичних атак 7 жовтня, вимога звільнити всіх заручників та усунення угруповання від будь-якої влади в Газі. Таким чином, визнання Палестини розглядається не як підтримка ХАМАС, а як інструмент тиску для досягнення справедливого миру.
Дії Франції демонструють значну еволюцію її близькосхідної політики. Париж перейшов від ролі одного з багатьох критиків до ролі активного архітектора мирного процесу. Співпраця з Саудівською Аравією та іншими ключовими гравцями в рамках ООН надає ініціативі набагато більшої ваги, ніж якби це була просто одностороння декларація.
Фінансуючи та очолюючи конференцію, Франція показує, що її мета — не просто символічно підтримати палестинців, а створити реальний, дієвий механізм для вирішення "двох держав". Це ставить Ізраїль у складне становище: ігнорувати тиск з боку такого важливого європейського партнера стає все важче. Макрон ризикує ускладненням відносин з Ізраїлем, але водночас зміцнює позиції Франції як глобального лідера, здатного пропонувати конкретні рішення для найскладніших світових конфліктів.
