"Найкращий спосіб закінчити війну": Нетаньягу захищає план захоплення Гази

Прем'єр Ізраїлю ігнорує протести, критику військових та міжнародне засудження
Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу виступив на захист свого нового плану з розширення війни в Газі, назвавши його "найкращим і найшвидшим способом закінчити війну". Ця заява пролунала на тлі глибокого розколу в ізраїльському суспільстві та зростаючої міжнародної критики щодо рішення кабінету безпеки захопити залишки опорних пунктів ХАМАС.
На прес-конференції в Єрусалимі Нетаньягу заявив, що мета нової операції — "ліквідувати два опорні пункти ХАМАС, що залишилися, в місті Газа та центральних таборах", забезпечивши при цьому безпечні коридори для виходу цивільного населення. Він стверджує, що Ізраїль вже контролює 70-75% Гази і "не має іншого вибору, окрім як завершити роботу".
Однак цей план викликав шквал критики. У суботу тисячі людей вийшли на вулиці Тель-Авіва на знак протесту, побоюючись за долю заручників та життя солдатів. Водночас, ультраправі члени його коаліції, такі як міністр фінансів Бецалель Смотрич, розкритикували план як "нерішучий". Ітамар Бен-Гвір знову закликав до повної окупації та колонізації Гази. Міжнародна спільнота також відреагувала вкрай негативно: представник ООН попередив про ризик "нової катастрофи" та "подальшого насильницького переміщення". Незважаючи на це, Нетаньягу залишився непохитним: "Ми виграємо війну, з підтримкою інших чи без неї".
Прес-конференція Нетаньягу — це спроба виправдати вкрай ризиковане та непопулярне рішення, яке, схоже, задовольняє лише його самого та його найрадикальніших союзників. Він опинився в пастці, затиснутий між тиском з боку сімей заручників та військових, які вимагають деескалації, та ультиматумами ультраправих, які погрожують розвалити його коаліцію, якщо він не продовжить війну "до переможного кінця".
Його заява про "швидке закінчення війни" звучить як відвертий цинізм на тлі 22 місяців бойових дій та десятків тисяч жертв. По суті, Нетаньягу пропонує вирішити проблему, яку він не зміг вирішити за два роки, шляхом ще більшої ескалації. Це демонструє повну відсутність нової стратегії та бажання утримати владу за будь-яку ціну, навіть ціною життя заручників, солдатів та подальшої міжнародної ізоляції Ізраїлю. Прем'єр веде країну шляхом, який засуджує майже весь світ, і ризикує перетворити Газу на нескінченну криваву рану.
