Лідери іракських збройних угруповань погодилися на державну монополію на зброю, але з умовами
"Катаїб Хезболла" відмовляється роззброюватися, поки в країні є іноземні війська
Голова Вищої судової ради Іраку заявив, що лідери збройних угруповань погодилися співпрацювати у чутливому питанні державної монополії на зброю. Однак потужне угруповання "Катаїб Хезболла" заявило, що обговорюватиме здачу зброї лише після виведення з країни іноземних військ.
"Опір — це право, і його зброя залишиться в руках його бійців", – йдеться в заяві "Катаїб Хезболла".
Водночас лідери трьох інших проіранських угруповань, визнаних Вашингтоном терористичними, заявили, що "настав час" обмежити зброю державним контролем, хоча й не взяли на себе чітких зобов'язань щодо роззброєння.
Ці заяви пролунали на тлі тиску США, які вимагають від нового уряду Іраку виключити з нього шість збройних угруповань та розформувати їх. Однак деякі з цих груп посилили свою присутність у новому парламенті та є частиною правлячого альянсу.
Заяви лідерів збройних угруповань про готовність до "державної монополії на зброю" є політичним маневром, спрямованим на те, щоб заспокоїти США та зберегти свою участь в уряді. Це спроба виглядати конструктивними та лояльними до держави, не відмовляючись при цьому від свого головного активу — зброї.
Слова про те, що "настав час" для державної монополії, але без конкретних кроків, є класичною тактикою затягування часу. Більш жорстка позиція "Катаїб Хезболла", яка пов'язує роззброєння з виведенням американських військ, є ще більш відвертою. Вони фактично висувають ультиматум: спочатку виконайте нашу давню вимогу, а потім, можливо, ми поговоримо про роззброєння.
Це свідчить про те, що реального наміру інтегруватися в державні структури та відмовитися від збройного крила в цих угруповань немає. Вони прагнуть легалізуватися через участь у політиці, але при цьому зберегти зброю як інструмент тиску та гарантію власного впливу. Це створює парадоксальну ситуацію, коли "держава в державі" намагається стати частиною офіційної держави, не відмовляючись від своєї паралельної структури.