"Будь ласка, прийдіть": Голлівуд підтримав фільм, заснований на останніх словах 6-річної дівчинки з Гази

"Голос Хінд Раджаб" представить Туніс на "Оскарі" і вже шокував критиків у Венеції
Туніська режисерка Каутер Бен Ханія, відома за номінованими на "Оскар" фільмами, представила свою найсміливішу та політично загострену роботу — "Голос Хінд Раджаб". Фільм, який представлятиме Туніс на "Оскарі" у 2026 році, розповідає трагічну історію 6-річної палестинської дівчинки, вбитої в Газі.
Проект привернув безпрецедентну увагу голлівудських зірок. Бред Пітт, Хоакін Фенікс, Руні Мара, Альфонсо Куарон та Джонатан Глейзер виступили виконавчими продюсерами, перетворивши стрічку на одну з найбільш підтримуваних у світі арабських картин. Світова прем'єра фільму відбулася на Венеційському кінофестивалі, де, за словами очевидців, він залишив критиків "помітно враженими", а деякі були доведені до сліз.
Фільм знятий у радикальній манері: дія відбувається в одній локації, а наратив побудований навколо справжнього аудіозапису останніх дзвінків дівчинки до парамедиків Червоного Півмісяця. "Будь ласка, прийдіть до мене, будь ласка, прийдіть. Мені страшно," — чути, як ридає Хінд у фільмі на тлі пострілів. Режисерка свідомо відмовляється від візуального насильства, занурюючи глядача в тишу, страх та самотність. Історія розповідає про події 29 січня 2024 року, коли Хінд Раджаб залишилася єдиною живою в розстріляній машині зі своїми родичами і згодом була знайдена мертвою разом з двома рятувальниками, які намагалися її врятувати.
"Голос Хінд Раджаб" — це не просто фільм, а акт кінематографічного свідчення та потужний політичний маніфест. Використовуючи справжній голос дитини, Каутер Бен Ханія перетворює кіно на простір пам'яті, де відсутність зображення стає більш потужною, ніж будь-який візуальний ряд. Це радикальний художній вибір, який змушує глядача не спостерігати за трагедією, а відчувати її на власному досвіді.
Безпрецедентна підтримка з боку голлівудських зірок першої величини надає фільму не лише міжнародного розголосу, а й моральної ваги. Це свідчить про те, що історія Хінд Раджаб вийшла за рамки регіонального конфлікту і стала універсальним символом невинності, вбитої війною. Цей фільм — це спроба "дати голос і обличчя" тим, кого, за словами режисерки, у ЗМІ часто представляють як "побічні збитки". Це кіно, яке не розважає, а звинувачує, і саме тому воно має всі шанси стати однією з найважливіших стрічок року.
