Тель-авівський капкан
Тель-авівський капкан - візит Президента України до Ізраїлю на тлі бомбардувань цивільного населення Гази може знищити репутацію України.
Днями посол Ізраїлю в Україні, серед іншого, заявив, що в Ізраїлі сподіваються, що президент України Володимир Зеленський приїде до країни з візитом, будуть раді бачити українського лідера. Оце сюрприз! Хочеться запитати поважного посла: «А що сталося»? Невже щось сталося?
Нагадаю, що Президент Зеленський безпосередньо після жорстокої атаки ХАМАС заявив про бажання відвідати Ізраїль та підтримати ізраїльтян морально. Ця ініціатива, як би до неї не ставилися (на мій погляд, наприклад, цей емоційний хід, як і інші публічні знаки безумовної підтримки Ізраїлю, стали гігантською помилкою нашої дипломатії, оскільки вже 7 жовтня було зрозуміло, чим усе закінчиться), була тут же «збита» Ізраїлем. У перші дні після атаки Нетаньяху потрібно було продемонструвати всім, що «весь світ за нас і за те, що ми робитимемо в Газі», а візит Зеленського та його зустрічі з сім'ями загиблих став би тягарем – ізраїльське керівництво не потребувало меседжу співчуття, воно потребувало, щоб усі підтримали подальші жорстокі дії ЦАХАЛ.
А коли бомбардування цивільної інфраструктури Гази під приводом «боротьби з терористами» (чим це відрізняється від того, як росіяни б'ють по супермаркетах, лікарнях та школах під приводом, що «там українські бойовики»?), від яких щодня гинуть десятки та сотні мирних палестинців (значна частина яких – діти), призвели до того, що від ізраїльського уряду стали шарахатись навіть вірні європейські та американські союзники - тепер, звичайно ж, візит Зеленського потрібен Ізраїлю, щоб показати, що “нас все ще підтримують”.
Безсумнівно, що в Тель-Авіві заради цього репутацію нашого Президента та країни принесуть у жертву сьогохвилинним інтересам навіть не держави Ізраїль, а піару чергового уряду, влаштувавши шоу, де нашій стороні буде відведено роль «фону» для заяв Нетаньяху.
Не здивуюся, якщо для цього використовують походження нашого президента, і «добрий єврей» Зеленський буде протиставлений «поганому єврею» із Держдепу Блінкену. Але в чому інтерес України в цьому візиті, особливо зараз, коли замість підтримки Ізраїль отримує критику за шалену відповідь, яка взагалі не вирішує проблеми, а «злиті» європейцями документи показують, що всередині ізраїльського держапарату розглядають план «м'якого» етнічного чищення проти палестинського народу в Газі з видавлюванням звідти місцевого населення (і, поза сумнівом, з подальшим недопущенням його назад – як уже неодноразово було)? У чому інтерес бути такими послужливими? Чи дасть нам натомість Ізраїль хоч щось? Звичайно ж ні, тому що сам Ізраїль перебуває на «підживленні» США. Чи вплине впливове єврейське лобі тиск на політиків у США, щоб нам допомагали більше? Ні, з якої радості єврейському лобі витрачати час та зусилля на те, щоб долари з американської скарбниці йшли комусь ще, а не допомагали Ізраїлю? Можливо, Ізраїль якимось магічним чином вплине на росіян на дипломатичному фронті? Природно, не вплине, практика показує, що Ізраїль завжди вестиме політику «угоди» щодо росії, виходячи із власних інтересів та ситуації на Близькому Сході, де у росіян залишається безліч важелів впливу (на той самий ХАМАС).
Нагадаю, що ще у серпні Україна ініціювала виключення Ізраїлю із зустрічей формату «Рамштайн» через побоювання, що ізраїльтяни передають дані росіянам. Всі надії на те, що раптово Ізраїль викине у вогонь свої стратегічні інтереси, які вироблялися десятиліттями, є ілюзією, і разом із нами разом боротиметься з російською агресією – самообман. І що швидше це зрозуміє оточення нашого Президента, то краще.
Україна ніколи не матиме рівноправного союзу з Ізраїлем, а всі наші метання (спочатку ми створюємо цілий напрямок зовнішньої політики, щоб «зачарувати» арабський світ, потім біжимо обійматися з Ізраїлем, після чого запрошуємо арабські держави підтримати наші ініціативи) виглядають як спроба всидіти на двох стільцях, вдаючи, що заяв від 7 жовтня не було.
Близький Схід не терпить помилок, це надскладний регіон із масою «мінних полів». І якщо ми, Україна, хочемо досягти успіху тут, то настав час набратися розуму і почати вести політику принципову, засновану на співчутті до всіх жертв будь-якого насильства, на повазі міжнародного права, на відокремленні себе від БУДЬ-ЯКИХ радикалів, у тому числі й тель-авівських.
Я дуже сподіваюся, що у нас вистачить мудрості НЕ погоджуватися на візит Президента до Ізраїлю у цей складний час.
Автор: Мохаммад Фараджаллах