Різанина в Ель-Фашері: уряд Судану звинуватив бойовиків у масових вбивствах
Супутникові знімки підтверджують страти після захоплення міста силами RSF
Уряд Судану, що підтримується армією, звинуватив воєнізовані формування Сил швидкого реагування (RSF) у нападах на цивільних осіб у мечетях під час нещодавнього захоплення міста Ель-Фашер на заході країни. За даними дослідників з Єльського університету, аналіз супутникових знімків підтверджує докази "триваючих масових вбивств".
Падіння Ель-Фашера, останньої столиці штату Дарфур, що перебувала під контролем армії, зміцнило владу RSF над усім регіоном та викликало побоювання щодо нової хвилі етнічно вмотивованого насильства. Представниця уряду Мона Нур Аль-Даєм заявила, що "понад 2000 мирних жителів було вбито під час вторгнення міліції в Ель-Фашер".
Дослідницька лабораторія Єльського університету повідомила, що супутникові дані підтверджують повідомлення про страти біля міської лікарні та "раніше невідоме потенційне масове вбивство" на території колишньої дитячої лікарні, де RSF облаштували центр утримання. Міжнародна спільнота, зокрема ООН, Африканський Союз та ЄС, засудила ескалацію та попередила про можливі воєнні злочини та етнічні чистки.
Захоплення Ель-Фашера є не просто тактичною перемогою, а стратегічним переломом у дворічній війні в Судані. Це закріплює контроль RSF над усім Дарфуром — величезним регіоном, що становить третину території країни. Для багатьох це стало жахливим нагадуванням про геноцид у Дарфурі двадцятирічної давності, оскільки RSF є прямими нащадками міліції "Джанджавід", відповідальної за ті звірства. Звинувачення в етнічних чистках свідчать про те, що історія може повторюватися з новою жорстокістю.
Ситуація ускладнюється повним колапсом гуманітарних зусиль. Висилка урядом двох топ-чиновників Всесвітньої продовольчої програми та блокування комунікацій з містом демонструють, що обидві сторони конфлікту використовують страждання цивільного населення як зброю.
На тлі провалу мирних переговорів та взаємних звинувачень Судан занурюється у прірву тотальної війни, де міжнародна спільнота обмежується лише заявами, не маючи реальних важелів для припинення кровопролиття.