Найскладніше випробування для наймогутнішого генерала Пакистану: США вимагають відправити війська до Гази
Рішення, що може спровокувати внутрішній вибух, залежить від однієї людини
Найвпливовіший військовий керівник Пакистану за останні десятиліття, фельдмаршал Асім Мунір, стоїть перед найскладнішим випробуванням: Вашингтон вимагає від Ісламабада надати війська для Міжнародних стабілізаційних сил у Газі. Це рішення, на думку аналітиків, може спровокувати серйозну внутрішню реакцію.
Очікується, що найближчими тижнями Мунір відвідає Вашингтон для переговорів з президентом Дональдом Трампом. Мирний план Трампа для Гази передбачає створення сил з мусульманських країн для нагляду за перехідним періодом. Однак багато країн побоюються, що завдання з роззброєння ХАМАС може втягнути їх у конфлікт та викликати обурення власного населення.
Пакистан, єдина мусульманська країна з ядерною зброєю та загартованою в боях армією, перебуває під особливим тиском. "Існує більший тиск на Муніра, щоб він використав свій потенціал", – каже оборонний аналітик Айша Сіддіка. Міністр закордонних справ Пакистану раніше заявляв, що Ісламабад може розглянути участь у миротворчій місії, але роззброєння ХАМАС "не є нашою роботою".
Нещодавно повноваження Муніра були значно розширені: він очолив усі збройні сили, отримав продовження терміну служби до 2030 року та довічний імунітет від кримінального переслідування. "Мало хто в Пакистані може дозволити собі ризикувати більше, ніж Мунір. Він має необмежену владу, тепер захищену конституційно", – зазначає Майкл Кугельман з Atlantic Council.
Однак головною проблемою залишається внутрішня реакція. Участь пакистанських військ у Газі за американським планом може знову запалити протести ісламістських партій, які мають значну вуличну підтримку.
Рішення про відправку військ до Гази є для Пакистану екзистенційним вибором між лояльністю до США та ризиком внутрішньої дестабілізації. Фельдмаршал Мунір, сконцентрувавши у своїх руках безпрецедентну владу, опинився в пастці. З одного боку, відмова може розлютити Трампа, від якого залежить американська фінансова та військова допомога. З іншого боку, згода буде розцінена потужними ісламістськими колами та прихильниками ув'язненого Імрана Хана як "виконання наказів Ізраїлю", що може призвести до масових заворушень.
Мунір намагається знайти вихід, проводячи консультації з іншими мусульманськими країнами, але рішення, зрештою, доведеться ухвалювати йому. Це буде тест не лише на його політичну мудрість, а й на здатність втримати владу в країні, де антиамериканські та антиізраїльські настрої є надзвичайно сильними. Будь-який його вибір матиме далекосяжні наслідки як для самого Пакистану, так і для всього регіону.