Іран хоче закріпити в законі, що він ніколи не відмовиться від контролю над Ормузькою протокою
Тегеран дає зрозуміти, що контроль над Ормузькою протокою – це не предмет торгу, а принципова позиція, яка визначатиме не лише перебіг нинішнього конфлікту, а й баланс сил у регіоні на роки вперед.
Про це заявив в інтерв’ю ВВС впливовий іранський політик Ібрахім Азізі.
«Ніколи», – відповів він на запитання, чи готовий Іран відмовитися від контролю над протокою.
«Це наше невід’ємне право. Іран сам вирішуватиме питання проходу – включно з тим, кому дозволяти перетинати протоку», – уточнив він.
Йдеться не просто про політичну риторику, а, за словами Азізі, у парламенті готується закон, який закріпить цей підхід на офіційному рівні – з акцентом на безпеку, екологію та роль військових у контролі над судноплавством. Фактично Іран намагається винести на законодавчий рівень те, що вже стало реальністю під час війни – використання протоки як інструменту тиску.
Через Ормузьку протоку проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти й газу. Тож будь-які обмеження миттєво б’ють по глобальній економіці. У Тегерані це добре розуміють – і не приховують.
Азізі називає протоку «однією із наших переваг у боротьбі з ворогом».
Після місяців конфлікту в регіоні іранська стратегія стала ще жорсткішою. Усередині країни посилилися позиції силовиків, передусім Корпусу вартових Ісламської революції, який дедалі більше визначає зовнішню й безпекову політику. У такій конфігурації контроль над протокою розглядається не як тимчасовий важіль, а як довгостроковий інструмент стримування.
Втім, така позиція викликає різке несприйняття сусідів. У країнах Перської затоки вже відкрито говорять про загрозу «приватизації» міжнародного морського шляху. Представники регіону вже називали дії Ірану «морським піратством», попереджаючи про небезпечний прецедент для світової торгівлі.
Сам Іран ці звинувачення відкидає і переводить стрілки на США. Азізі назвав Вашингтон «найбільшим піратом у світі», звинувативши його у військовій присутності в регіоні та спробах диктувати правила гри.
При цьому навіть усередині іранської еліти відчувається напруга. Заява міністра закордонних справ Аббас Арагчі про «повне відкриття» протоки викликала хвилю критики з боку пов’язаних із силовиками медіа. Його змусили уточнити, що прохід можливий лише за дозволом військових і за визначеними маршрутами – фактично під контролем Тегерана.
На цьому тлі переговори між США та Іран залишаються крихкими. Очікується новий раунд, у якому ключову роль може відіграти Джей Ді Венс.
Але вже зараз зрозуміло, що Ормузька протока – це не просто пункт у порядку денному, а ключовий центр великої геополітичної гри, де Іран намагається закріпити за собою роль арбітра одного з найважливіших енергетичних маршрутів світу. І, судячи з риторики Тегерана, відступати він не збирається.