Арабські нотатки на полях мальтійської зустрічі
Арабські нотатки на полях мальтійської зустрічі /автор: Мохаммад Фараджаллах
В неділю закінчилась чергова зустріч радників з національної безпеки щодо української формули миру. На цей раз вона пройшла на Мальті, де зібрались представники кількох десятків країн.
Успішність або неуспішність цієї зустрічі буде оцінена згодом, мене цікавило те, яким чином відреагував на неї арабський світ.
Незважаючи на те що наразі список учасників зустрічі неопублікований, можна зробити певні висновки виходячи з того яка інформація пройшла відкриті джерела. Так напередодні зустрічі наше політичне керівництво контактувало з кількома представниками арабських країн – Саудівська Аравія (23 жовтня, Президент Зеленський – кронпринц Мухаммад бін Салман; 20 жовтня, Міністр ЗС Кулеба – Міністр ЗС Фейсал бін Фархан Аль Сауд), Йорданія (23 жовтня, керівник ОП Єрмак - директор Генерального директорату розвідки Йорданії Хусні), ОАЕ (27 жовтня, за день до заходу на Мальті, Президент Зеленський – Президент Мухаммад бін Заїд Аль Нагаян). Наше керівництво усвідомило важливість присутності на заході в Мальті представників «глобального Півдня», в першу чергу – саудитів. В той же час, той факт що розмови та запрошення велись буквально за пару днів до початку заходу, свідчить про те що до останнього моменту арабські країни не відреагували позитивно на запрошення.
Сама зустріч пройшла в закритому форматі, але на офіційних фотографіях з представниками делегацій не видно представників арабських держав (окрім Бахрейну та Катару). Після самого заходу керівник ОП Єрмак провів низку зустрічей з низкою радників з національної безпеки, в тому числі з заступниками (!) радників з Бахрейну та Катару – відповідно, ці країни були представлені на заході на цьому рівні (а не на рівні «основних гравців»).
Крім того з відкритих джерел відомо, що представники Єгипту та ОАЕ участі в заході не взяли.
Основним питанням, яке потребує додаткового підтвердження, є те, чи прийняла участь делегація Саудівської Аравії (але за деякими непублічними свідченнями, делегацію на захід не відправляли).
Варто відзначити, що арабські ЗМІ також проігнорували зустріч на Мальті, лише деякі обмежились невеликими замітками інформаційного характеру.
Наразі арабський світ сфокусований на важкій ситуації в Газі, але відсутність на зустрічі будь-яких представників ОАЕ, Єгипту та Саудівської Аравії свідчать про те, що керівництво зазначених країн не вважає наразі можливим брати участь в обговоренні формули миру. Думаю, що визначальним фактором, що негативно вплинув на ігнорування заходу (після успішної зустрічі в Джидді, де брали участь представники арабських країн), є позиція керівництва України щодо ситуації в Газі, а саме - безумовна підтримка Ізраїлю. Араби, які станом на початок жовтня почали вбачати паралелі між Україною та постколоніальними суспільствами Близького Сходу, та паралелі діями Ізраїлю тоді в Газі та Західному березі ріки Йордан, та діями Росії в Україні (я наразі просто передаю настрій арабського суспільства), отримали в буквальному сенсі шок в момент, коли Україна відкрито приєднались та підтримала державу Ізраїль (знову, зараз я просто передаю настрій).
Безумовно, на ставлення арабів до ініціатив по мирному плану впливає і те, що Україна займає доволі цікаву позицію – з одного боку, перші особи держави офіційно публічно підтримують Ізраїль, іде значна про-ізраїльська риторика в ЗМІ, а з іншого боку в заявах МЗС є вказівки на те, що Україна виступає прибічником регулювання конфлікту в Палестині за принципом двох держав. І при цьому Україна досі жодним чином прямо не засудила бомбардування цивільного населення Гази ізраїльськими збройними силами.
Жодні приватні заяви Президента та інших осіб, жодні письмові «чергові» заяви МЗС щодо підтримки гуманітарних ініціатив та того, що ми проти будь-яких жертв, не сприймаються арабським суспільством з такою ж силою, як публічні заяви на користь Ізраїля – таке світосприйняття у цього суспільства. Відповідно, намагання нашої влади робити вигляд, що все залишається ‘as usual’ на підставі чергової «відписки» МЗС не покращать відносин та не повернуть довіри.
Не додала популярності в Україні і позиція щодо резолюції ГА ООН відносно захисту цивільного населення Гази - як ви знаєте, резолюція була проголосована, але при цьому Україна утрималась при голосуванні. Аргументом на користь отримання стало те, що не була прийнята поправка до резолюції, одним з авторів якої виступала Україна, щодо засудження дій ХАМАС як терористичних. Не дуже зрозуміло, чому неприйняття цієї поправки завадило Україні проголосувати «за» резолюцію в цілому, напевно, є така практика. Але факт залишається фактом – дуже швидко в цьому побачили свідчення того, що Україна не підтримує захист цивільного населення Гази, а це суперечить заявленій нами позиції. Відповідно, це одразу сприйняли в арабському світі як ознаку лицемірної політики.
На мою думку, через всі ці фактори не існує швидкого способу відновлення довіри між Україною та арабськими державами. Для цього потрібно, щоб Україна виступила публічно з засудженнями дій Ізраїлю, або хоча б озвучила те, що дії Ізраїлю проти ХАМАС не можуть зашкодити цивільному населенню. Це наразі неможливо.
Наразі важко прогнозувати якими будуть наслідки такого розмежування, зрозуміло тільки те, що розмежування є, воно вже безпосередньо впливає на нашу дипломатію.
автор: Мохаммад Фараджаллах, головний редактор ІП "Україна по-арабськи",
експерт з українсько-арабських відносин,