Відродження легенди: Туреччина, Сирія та Йорданія відновлять Хіджазьку залізницю

Проєкт має на меті відновити торговельні шляхи, розірвані десятиліттями війн
Туреччина, Сирія та Йорданія розпочинають спільну ініціативу з відновлення історичної Хіджазької залізниці. Основна увага буде приділена сегменту, що з'єднує три країни, що є частиною ширших зусиль з відбудови регіональних транспортних та торговельних мереж, зруйнованих роками конфліктів та закриття кордонів.
Цей проєкт, підтверджений після серії зустрічей в Аммані та Дамаску, є першою серйозною спробою за останні десятиліття відродити один із найважливіших транспортних маршрутів Близького Сходу. Чиновники трьох країн вже погодили попередні умови для розробки меморандуму про взаєморозуміння.
Хіджазька залізниця, збудована за часів Османської імперії та відкрита у 1908 році, колись простягалася від Стамбула до Медіни через Дамаск та Амман. Вона скоротила шлях для паломників з 40 до 5 днів, але була сильно пошкоджена під час Першої світової війни та пізніших конфліктів.
За планом, Туреччина допоможе у відновленні близько 30 кілометрів залізничної інфраструктури на сирійській ділянці, зруйнованої під час громадянської війни. Йорданія, зі свого боку, оцінить свою технічну спроможність для експлуатації локомотивів, потенційно продовжуючи маршрут до Дамаска. Спільні дослідження також вивчать можливість покращення доступу Туреччини до Червоного моря через йорданський порт Акаба.
Відновлення Хіджазької залізниці — це набагато більше, ніж інфраструктурний проєкт. Це потужний геополітичний символ, що знаменує собою нову еру в регіоні — еру постконфліктної відбудови та прагматичної співпраці, очолюваної самими регіональними державами.
Для Сирії це найважливіший крок на шляху до повноцінного повернення на регіональну та міжнародну арену. Участь у такому масштабному проєкті разом із Туреччиною та Йорданією остаточно легітимізує новий уряд у Дамаску, перетворюючи його з об'єкта міжнародної політики на її суб'єкта. Це можливість відновити економіку та реінтегруватися в торговельні потоки, з яких країна була виключена понад десять років.
Для Туреччини це реалізація давньої стратегічної мрії. Відновлення залізничного сполучення з Левантом та вихід до Червоного моря через Йорданію значно посилює її економічний та політичний вплив, нагадуючи про часи Османської імперії. Це дозволяє Анкарі створити прямий торговельний коридор до країн Арабської затоки, зміцнюючи її статус незамінного регіонального гегемона.
Для Йорданії проєкт закріплює її роль як ключового транзитного вузла та "воріт" між Туреччиною, Левантом та країнами Арабської затоки. Це обіцяє значні економічні вигоди від транзиту та інвестицій.
Таким чином, три країни, які ще нещодавно перебували у складних, а іноді й ворожих відносинах, знаходять спільну мову на основі економічного прагматизму. Залізничні колії, що колись з'єднували імперію, тепер мають з'єднати нації, створюючи мережу взаємозалежності, яка може стати найнадійнішою гарантією довгострокової стабільності в регіоні.
