Розкол у Лівії поглиблюється: війна за Конституційний суд паралізує країну

Держрада в Тріполі назвала створення суду в Бенгазі "незаконним" та зупинила діалог
Інституційний розкол у Лівії досяг нової, критичної точки, охопивши одну з найважливіших державних інституцій — конституційну юстицію. У понеділок Вища державна рада (SC), що базується в Тріполі, рішуче відкинула створення Палатою представників (HoR) у Бенгазі нового Конституційного суду, назвавши цей крок одностороннім та таким, що порушує політичні угоди.
Конфлікт спалахнув після того, як четверо суддів новоствореного суду склали присягу перед спікером HoR Агілою Салехом. Державна рада негайно оголосила цей акт "недійсним", посилаючись на попереднє рішення Верховного суду, який визнав закон про створення цього суду неконституційним. У заяві SC йдеться, що присяга перед спікером є "серйозним посяганням на прерогативи судової влади" та створює "паралельний судовий орган", що веде до конституційного хаосу.
Ця суперечка є частиною глибшої боротьби за легітимність. Державна рада побоюється, що новий суд стане інструментом у руках Палати представників для легітимізації своїх рішень. HoR, у свою чергу, захищає своє право на створення суду, вважаючи це необхідним для заповнення правового вакууму. У відповідь на дії HoR, Державна рада оголосила про призупинення будь-якого діалогу з парламентом доти, доки закон не буде скасовано.
Створення паралельного Конституційного суду — це не просто юридична суперечка, а свідомий крок до цементування розколу Лівії на дві окремі держави. Конституційний суд є найвищою інстанцією, яка має вирішувати виборчі спори та гарантувати легітимність влади. Створюючи власний, лояльний суд, влада у Бенгазі фактично унеможливлює проведення будь-яких загальнонаціональних виборів, результати яких могли б бути визнані всіма сторонами.
Тепер будь-яке рішення, ухвалене в Тріполі, може бути визнане неконституційним у Бенгазі, і навпаки. Це повний параліч правової системи та політичного процесу. Місія ООН, яка продовжує закликати до виборів, виявляється безсилою, оскільки тепер не існує єдиного арбітра, здатного визначити їхню законність. Лівія занурюється ще глибше в інституційний хаос, де кожна зі сторін створює власні органи влади, роблячи ідею єдиної держави все більш примарною.
