Іран на роздоріжжі: переговори зі США чи ризик нової війни

Ослаблена війною та внутрішніми проблемами, влада Тегерана шукає вихід із кризи
Іранська клерикальна еліта, ослаблена 12-денною війною з Ізраїлем та США в червні, опинилася перед складним вибором: продовжувати ядерну програму і ризикувати новими ударами, або піти на поступки і ризикнути розколом у керівництві. Наразі, як повідомляє Reuters з посиланням на іранські інсайдерські джерела, режим зосередився на негайному виживанні, розглядаючи переговори зі США як єдиний спосіб уникнути подальшої ескалації.
Червнева війна, яка включала удари по трьох іранських ядерних об'єктах та вбивства топ-командирів КВІР, стала шоком для Тегерана. Вона виявила військову вразливість країни та підірвала імідж "стримування". Хоча "яструби" звинувачують дипломатів у тому, що діалог став "стратегічною пасткою", джерела стверджують, що керівництво схиляється до переговорів, "побачивши ціну військової конфронтації". Президент-реформіст Масуд Пезешкіан публічно закликав до діалогу, запитуючи у "яструбів": "Ви не хочете говорити? Що ви хочете робити? ... Повернутися до війни?"
Однак шлях до переговорів вкрай складний. Іран вимагає компенсації та гарантій безпеки, тоді як США вимагають повного припинення збагачення урану. На цьому тлі європейські держави погрожують відновити санкції ООН до кінця серпня, якщо не буде досягнуто дипломатичного рішення. Ситуація ускладнюється глибокою внутрішньою кризою: економіка, що потерпає від санкцій, руйнується, країна переживає щоденні відключення електроенергії та національну водну кризу. Серед простих іранців зростає втома від війни та ізоляції, а також зневіра у здатності влади керувати країною.
Іран опинився в ідеальному штормі, де зовнішні загрози переплітаються з глибокою внутрішньою кризою. Червнева війна оголила той факт, що хвалена іранська система стримування не спрацювала. Тепер керівництво Ірану змушене шукати вихід, і переговори зі США виглядають як менше зло. Проте це дуже ризикована гра.
З одного боку, поступки на переговорах можуть бути розцінені "яструбами" всередині країни як капітуляція, що може призвести до небезпечного розколу в елітах. З іншого боку, відмова від діалогу і продовження ядерної програми майже гарантовано спровокує нові, можливо, ще більш руйнівні удари з боку Ізраїлю та США. Влада намагається маневрувати, посилюючи репресії всередині країни, щоб придушити невдоволення, і водночас випускаючи на сцену поміркованих політиків, щоб заспокоїти суспільство. Однак без реальних поступок у ядерному питанні Іран ризикує залишитися і без угоди, і без стабільності.
