Хусити влаштували показову розправу: 17 осіб засуджено до смертної кари за "шпигунство"
Вирок є частиною багаторічної кампанії репресій проти співробітників іноземних агентств
Спеціалізований кримінальний суд у Сані, контрольованій хуситами, засудив 17 осіб до смертної кари через публічний розстріл, звинувативши їх у шпигунстві на користь іноземних урядів. Ще двоє підсудних отримали по 10 років ув'язнення, одного було виправдано.
За повідомленням хуситського агентства SABA, засуджені нібито входили до "шпигунських осередків у складі мережі, пов'язаної з американською, ізраїльською та саудівською розвідками". Їх звинуватили у передачі "ворогам" інформації про місцезнаходження та пересування лідерів хуситів, а також даних про ракетні установки. Це, за твердженням суду, призвело до авіаударів по військових та цивільних об'єктах.
Адвокат засуджених повідомив, що вирок може бути оскаржений. Цей судовий процес є останнім епізодом у багаторічній кампанії репресій, яку хусити проводять на підконтрольних їм територіях. За час громадянської війни, що триває з 2014 року, підтримувані Іраном бойовики ув'язнили тисячі людей, включаючи співробітників ООН та інших міжнародних організацій, бездоказово звинувачуючи їх у шпигунстві. ООН рішуче заперечує ці звинувачення.
Цей масовий смертний вирок є не стільки актом правосуддя, скільки політичною розправою та інструментом залякування. В умовах війни та повної ізоляції хуситський режим використовує "шпигуноманію" для кількох цілей. По-перше, це спосіб пояснити власному населенню військові невдачі та ефективність авіаударів, перекладаючи відповідальність на внутрішніх "зрадників". По-друге, це сигнал для будь-яких місцевих співробітників міжнародних організацій: будь-яка співпраця з іноземцями може бути розцінена як державна зрада.
Така тактика дозволяє хуситам посилювати контроль над гуманітарною допомогою та діяльністю іноземних місій, перетворюючи їх на заручників своєї політики. Публічний характер страти має на меті посіяти максимальний страх і придушити будь-яке інакомислення. Цей процес, що не має нічого спільного з верховенством права, вкотре демонструє жорстокість режиму, який веде війну не лише проти зовнішніх ворогів, а й проти власного народу.