Судан: обіцянки миру та санкції за звірства в Дарфурі
Влада Судану готова до переговорів, а ЄС вводить санкції проти лідерів RSF
Суверенна рада Судану, очолювана командувачем армії Абделем Фаттахом аль-Бурханом, заявила про готовність до співпраці зі США та Саудівською Аравією для досягнення миру в країні. Цей крок став відповіддю на ініціативу президента США Дональда Трампа, який пообіцяв працювати над припиненням конфлікту після відповідного прохання саудівського наслідного принца.
На цьому дипломатичному тлі Європейський Союз у четвер запровадив санкції проти заступника голови воєнізованих Сил швидкого реагування (RSF) Абдельрахіма Хамдана Дагало. Причиною стали "серйозні та триваючі звірства" після захоплення міста Ель-Фашер у Дарфурі 26 жовтня. ЄС наклав на нього візову заборону та заморозив активи.
У заяві ЄС рішуче засуджуються злочини, скоєні RSF, включаючи етнічно вмотивовані вбивства та системне сексуальне насильство, які "можуть становити воєнні злочини та злочини проти людяності". Після падіння Ель-Фашера, який перебував в облозі 18 місяців, очевидці повідомили про масові страти, грабежі та зґвалтування, що викликало міжнародний резонанс. Крім того, ЄС пообіцяв посилити тиск на країни, що є "пособниками" конфлікту, намагаючись зупинити потік зброї.
Одночасні кроки Заходу — пропозиція посередництва для однієї сторони та санкції для іншої — є класичною стратегією "батога і пряника". Після тривалого періоду міжнародної байдужості падіння Ель-Фашера, схоже, стало переломним моментом, що змусив світові держави до більш рішучих дій.
Пропозиція США та Саудівської Аравії про посередництво дає уряду аль-Бурхана шанс на легітимне політичне врегулювання. Погоджуючись на переговори, він позиціонує себе як конструктивну сторону конфлікту. Натомість санкції ЄС є прямим покаранням для RSF за їхні жорстокі методи ведення війни.
Це спроба ізолювати керівництво угруповання, затаврувати його як воєнних злочинців та послабити його переговорні позиції. Мета очевидна: зробити ціну військової перемоги неприйнятною для обох сторін і підштовхнути їх до діалогу, де дипломатія матиме перевагу над зброєю.
