Мир мовчить: ООН заявляє про безкарність за звірства в Дарфурі
Голова ООН з гуманітарних питань засудив байдужість світу до масових страждань
Голова ООН з гуманітарних питань Том Флетчер заявив, що звірства в суданському регіоні Дарфур зустрічають "байдужістю та повною безкарністю". Після візиту до спустошеного регіону він наголосив, що світ не приділяє достатньо уваги кризі, де мільйони людей переживають масові страждання.
Заява пролунала після поїздки до Дарфуру та Чаду, де Флетчер зустрівся з очевидцями та жертвами насильства. Він засудив "відчуття повної безкарності, що стоїть за цими звірствами". Серед свідчень, які він почув, були розповіді про масові страти, масштабне сексуальне насильство, тортури та напади на тих, хто намагався втекти. Падіння Ель-Фашера, останнього оплоту армії в регіоні, під контроль воєнізованих Сил швидкого реагування (RSF) лише посилило гуманітарну катастрофу.
Війна, що триває вже третій рік, вбила десятки тисяч людей, змусила майже 12 мільйонів покинути свої домівки і спровокувала найбільшу у світі кризу переміщення та голоду. Флетчер повідомив, що провів "конструктивні" переговори з командувачем армії Абделем Фаттахом аль-Бурханом і "важку розмову" з лідером RSF Мохамедом Хамданом Дагало, вимагаючи гарантій безпечного проходу для гуманітарних конвоїв, які раніше зазнавали нападів.
Заяви голови ООН — це відчайдушна спроба пробити стіну міжнародної байдужості. Поки увага світу прикута до інших конфліктів, у Судані розгортається одна з найстрашніших гуманітарних трагедій сучасності. "Повна безкарність", про яку говорить Флетчер, є прямим наслідком цієї глобальної неуваги. Воюючі сторони, не відчуваючи реального міжнародного тиску, продовжують вдаватися до найжорстокіших методів ведення війни, де головною жертвою стає цивільне населення.
Зустрічі з лідерами обох сторін демонструють складність ситуації: гуманітарні питання доводиться вирішувати з тими ж людьми, які відповідальні за страждання. Попри дипломатичні зусилля, обидві сторони роблять ставку на військове вирішення, про що свідчить відмова аль-Бурхана від мирних переговорів. У цій реальності Судан фактично розколовся на дві частини, а його народ залишається заручником нескінченної боротьби за владу, забутої рештою світу.
