"Ніколи знову" відбувається знову: світ ігнорує геноцид у Судані, заявляє голова ООН у справах біженців
Філіппо Гранді б'є на сполох через найбільшу гуманітарну кризу у світі
Двадцять років тому, після кривавої громадянської війни в суданському регіоні Дарфур, світ сказав "ніколи знову". Проте це відбувається знову, а світ навіть не звертає уваги. З такою похмурою заявою виступив Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді.
З квітня 2023 року війна між суданською армією та Силами швидкого реагування (RSF) призвела до загибелі десятків тисяч людей і створила найбільші у світі кризи голоду та переміщення населення. За словами Гранді, насильство з "етнічним підтекстом" до болю нагадує події 20-річної давнини, коли диктатор Омар аль-Башир спустив на неарабські громади ополчення "Джанджавід", що призвело до 300 000 смертей. Лідер RSF генерал Мохамед Хамдан Дагало є найвідомішим членом того самого "Джанджавіду".
"Це найбільша гуманітарна криза у світі", — каже Гранді, вказуючи на 12 мільйонів переміщених осіб та катастрофічну ситуацію в Ель-Фашері, останньому великому місті Дарфуру під контролем армії, де сотні тисяч людей перебувають у пастці 18-місячної облоги. "Вони не просто всередині, голодні та у відчаї, їм навіть не дозволяють покинути місто", — зазначає він.
На запитання, чи світ забув про Судан, Гранді відповів різко: "Будьмо відвертими, я не впевнений, що світ забуває, тому що він ніколи й не звертав на це особливої уваги". Він також розкритикував європейські країни за скорочення гуманітарної допомоги, назвавши це "величезною стратегічною помилкою", яка лише спровокує нові хвилі міграції до Європи.
Інтерв'ю Гранді — це крик відчаю і звинувачення на адресу всього світу. Воно підкреслює трагічну реальність, в якій глобальна увага прикута лише до кількох "великих" конфліктів, як-от в Україні чи Газі, тоді як мільйони людей вмирають у "забутих" війнах. Слова "ніколи знову", вимовлені після попереднього геноциду в Дарфурі, виявилися порожніми.
Зараз, коли історія повторюється, а міжнародна спільнота демонструє "втому від криз" та скорочує фінансування, це стає вироком не лише для народу Судану, але й для всієї системи міжнародної безпеки та гуманітарної допомоги, яка виявляється неспроможною запобігти повторенню найстрашніших злочинів.