"Ми не потребуємо уроків": Ліван дав різку відсіч главі безпеки Ірану
Президент та прем'єр Лівану зажадали від Тегерана поважати суверенітет країни
Ліванські лідери виступили з несподівано різкою та єдиною позицією, відкинувши будь-які спроби іноземного втручання під час візиту глави Ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані. Цей візит був спрямований на те, щоб зупинити плани уряду з роззброєння "Хезболли", але натомість він продемонстрував зміну балансу сил у країні, де Іран довго мав значний вплив.
"Ми відкидаємо будь-яке втручання у наші внутрішні справи," — заявив президент Лівану Джозеф Аун під час зустрічі з Ларіджані. Він підкреслив, що "заборонено будь-кому... носити зброю та використовувати іноземну підтримку як важіль впливу". Прем'єр-міністр Наваф Салам був не менш категоричним: "Ліван не прийме в жодній формі жодного втручання... і очікує від іранської сторони чіткого зобов'язання поважати ці принципи".
Сам Ларіджані намагався запевнити, що Тегеран не втручається у справи Лівану, але водночас не утримався від "порад", заявивши, що Ліван не повинен "плутати ворогів з друзями", де "ворог — це Ізраїль, а друг — це опір ("Хезболла")". Однак Салам, підбиваючи підсумки, заявив, що Ліван, який "заплатив високу ціну в протистоянні з Ізраїлем, не потребує уроків ні від кого".
Візит Ларіджані, який мав стати демонстрацією сили Ірану, перетворився на його публічне приниження. Єдина та жорстка позиція президента та прем'єр-міністра Лівану — це безпрецедентне явище, яке свідчить про тектонічний зсув у ліванській політиці. Ослаблення "Хезболли" після війни з Ізраїлем, втрата сирійського транзиту після падіння Асада та власні проблеми Ірану створили унікальне "вікно можливостей" для ліванської держави, щоб спробувати відновити свій суверенітет.
Заяви Ауна та Салама — свідома спроба провести "червону лінію" і показати як Ірану, так і власному населенню, що епоха, коли "Хезболла" диктувала свою волю країні, добігає кінця. Звичайно, це лише початок довгої та небезпечної боротьби, адже "Хезболла" все ще є потужною силою. Однак цей візит показав, що державні інститути Лівану, спираючись на підтримку США та арабських країн, нарешті наважилися кинути виклик іранському протекторату.