В тропічних лісах Індонезії помітили тварину, яка 60 років вважалася вимерлою
Часто передбачається, що види, що зникли, або ті, які спостерігалися лише в результаті кількох зустрічей, вимерли або існують у вкрай обмеженій кількості. Одна з причин, через яку важко бути впевненим, полягає в тому, що більшість цих видів живуть у віддалених, найчастіше недоступних місцях і невловимі, виходячи назовні лише вночі або ховаючись у норах та печерах. Тепер нові кадри з камери-пастки показали вид, що не зустрічався з 1961 року, коли довгоклюва єхидна Аттенборо знову з’явилася в полі зору.
Довгоклюва єхидна Аттенборо (Zaglossus attenboroughi), названа на честь коментатора дикої природи та історика природи сера Девіда Аттенборо, була вперше зафіксована на камеру в горах Циклопів (Pegunungan Cyclops) в Індонезії. Команді, яку очолює індонезійська неурядова організація Yayasan Pelayanan Papua Nenda (YAPPENDA), вдалося зібрати кадри з єхидною, також відомою як «паянгко» мовою тепера, за допомогою більш ніж 80 віддалених камер, встановлених у тропічному лісі.
«Бачити фотографії цього ендемічного виду одночасно надихає та надихає. Пайангко займає особливе місце у традиціях корінних жителів Циклопа і є символом зусиль Циклопу щодо збереження. Ми сподіваємося, що ця історія викликає новий інтерес і спонукає посилити захист цього унікального місця», — сказав співзасновник YAPPENDA Малкольм Кобак.
Довгодзьоба єхидна Аттенборо — один із чотирьох видів однопрохідних, досить незвичайної групи тварин, до якої також входить качконіс, що мешкають в Австралії, Тасманії та Новій Гвінеї. Вони також є унікальним куточком природної історії: однопрохідні розвинулися незалежно від інших ссавців 200 мільйонів років тому.
До цього часу єдиним свідченням існування цього виду єхідної був єдиний музейний екземпляр, зібраний голландським ботаніком у 1961 році. Нещодавно польові експедиції спробували знайти невловимий вид, хоча були ознаки, що свідчать про те, що цей вид все ще існує, наприклад, отвори, пророблені носом єхидни, фактичні спостереження або дані з фотопасток були відсутні.
Ця остання експедиція, планування якої тривало три з половиною роки, привела команду в глиб небезпечних земель. Команда знаходилася в лісі чотири тижні, і камери не зафіксували жодних ознак невловимої монотреми – принаймні вони так думали. Але на останній карті пам’яті із зображеннями було виявлено тварину, на яку вони всі чекали.
«До цієї експедиції ми знали лише про чотири однопрохідні види, які, напевно, дожили до наших днів: єдині ті, хто вижив, які захищають унікальну і тендітну еволюційну історію. Довгоклюва єхидна Аттенборо — ще один важливий зберігач цієї стародавньої лінії, і виявлення її після багатьох років підготовчої праці та тижнів дискомфорту в польових умовах стало моментом чистого катарсису», — сказав керівник експедиції Джеймс Кемптон з Оксфордського університету .
Оскільки цих тварин бачили так мало людей, мало що відомо про їхню екологію та поведінку. Команда також виявила кілька нових видів, у тому числі деревну креветку, та побачила медоїда Майра, вид птахів, яких не бачили з 2008 року.
«Ми вважаємо, що наше повторне відкриття довгоклювої єхидни Аттенборо дозволить їй служити флагманським видом і маяком надії на збереження всієї лісової екосистеми гори Циклоп. Відкриття нашої команди, у тому числі численні раніше невідомі види членистоногих, підкреслюють значення цього незвичайного довкілля» , – сказав член експедиційної групи Леонідас-Романос Давраноглу з Музею природної історії Оксфордського університету.