Президент Алжиру використовує статус надійного партнера для забезпечення собі російської зброї – ЗМІ
Вторгнення Росії в Україну поставило Алжир у незручне становище, оскільки він планує йти по дипломатичному канату між РФ та Заходом, пише Al-Monitor.
Під час свого візиту до Москви минулого тижня президент Алжиру Абдельмаджид Теббун і президент Росії Володимир Путін пообіцяли поглибити «стратегічне партнерство» своїх двох країн. Теббуна запросив до Москви його російський колега, який стає все більш ізольованим на міжнародній арені через його рішення вторгнутися в Україну в лютому 2022 року. Алжир протягом цього часу залишався непохитним союзником Москви, незважаючи на те, що багато країн уникали Росії через війну.
На тлі санкцій Заходу, які перешкоджають прямим закупівлям російського експорту, Москва звертає свою увагу на Африку та Азію для нових ділових, дипломатичних і військових можливостей — наприклад, збільшуючи присутність найманців Групи вагнера в Центральній і Північній Африці.
З огляду на те, що два північноафриканські сусіди Алжиру – Марокко та Туніс, загалом більше політично пов’язані зі Сполученими Штатами, ніж з Росією, Москва розглядає Алжир як незамінного союзника в регіоні.
“Алжир є для нас ключовим партнером в арабському світі та в Африці”, – сказав Путін після переговорів з Теббуном, додавши, що Росія хоче зміцнити енергетичні та військові зв’язки.
Економічні зв’язки між двома країнами вже міцні. Згідно з офіційними алжирськими даними, Алжир є другим за величиною торговим партнером Росії в Африці, вартість торгівлі якого у 2021 році склала майже 3 млрд. доларів. Алжир також є третім найбільшим імпортером російської зброї у світі, а російська зброя та військові системи складають понад 50% арсеналу Алжиру.
«Економічні переваги Алжиру від підтримки тісних зв’язків з Росією на тлі війни в Україні включають збільшення імпорту пшениці та соєвої олії з Росії», — сказала Al-Monitor Алісса Павія, заступник директора Atlantic Council з Північної Африки. «Хоча Алжир може легко постачати цю продукцію з Європи, продовження її імпорту з Росії є сигналом того, що відносини Алжиру з Росією залишаються міцними».
Вона додала, що, враховуючи залежність Алжиру від пшениці та інших сільськогосподарських продуктів, дві країни, ймовірно, дослідять угоди про економічне партнерство, які сприятимуть російському експорту продукції агробізнесу до Алжиру.
Візит Теббуна до Росії не обійшовся без критики. Деякі алжирські ЗМІ вважають, що «непрорахована» поїздка президента до Москви матиме наслідки для країни, повідомляла New Arab. Європа та Сполучені Штати також критикували Алжир за те, що він тримався поруч з Росією під час її війни проти України. Тим не менш, Алжир зберіг переважно дружні зв’язки з більшою частиною Європи, враховуючи його роль альтернативного джерела газу та нафти взамін Росії, яка перебуває під санкціями Європейського Союзу.
Грант Рамлі, співробітник Вашингтонського інституту близькосхідної політики Голдбергера, сказав Al-Monitor, що вторгнення Росії в Україну поставило Алжир у важке становище. Алжирські військові покладаються на постійну підтримку Росії, щоб підтримувати свої платформи в робочому стані, але в той же час попит на російську зброю зникає, тому Москва також захоче підтримувати теплі відносини.
«Поїздка Теббуна майже напевно торкнеться статусу цієї, як повідомляється, великої оборонної угоди», — сказав Рамлі.
У грудні журнал Atalayar повідомив, що Алжир виділив 20% свого бюджету на 2023 рік на військові витрати. Місяцем раніше державна мережа RT повідомила, що Алжир має намір підписати з Росією величезний контракт на постачання російської зброї на суму 12-17 млрд. доларів, включаючи літаки-невидимки, бомбардувальники та винищувачі. Ця угода ще не оголошена, але вважається, що вона все ще в плані.
«Чи зможе Росія фактично продовжити продаж або запропонувати конкурентоспроможне обладнання, ще належить побачити», — додав Рамлі. «Я думаю, що Алжир, ймовірно, спробує використати свій статус надійного покупця зброї як важіль у переговорах щодо більш досконалої російської зброї або як спосіб організувати альтернативні методи оплати (наприклад, бартер) для угоди, але я думаю, що деякі алжирські чиновники задаються питанням, чи не безпечніше почати диверсифікацію закупівлі зброї подалі від Москви в довгостроковій перспективі».
Павія пояснює, що Алжир стоїть перед вибором між продовженням закупівлі російської зброї або пошуком альтернативних постачальників, таких як Китай, Німеччина та Італія. «Однак, враховуючи міцні зв’язки між двома країнами та їхню стратегічну співпрацю на глобальному енергетичному ринку, малоймовірно, що Теббун намагатиметься закуповувати зброю деінде.
Але Рамлі вважає, що Алжир також продемонстрував готовність скористатися вторгненням Росії в Україну для просування власних інтересів, таких як зростання експорту алжирських енергоресурсів до Італії, давнього клієнта Росії. Якщо він не досягне своїх стратегічних цілей з Росією, Алжир може скористатися цим моментом, щоб почати робити покупки в іншому місці, сказав Рамлі.
Павія попередила, що якщо Алжир продовжуватиме тісні відносини зі своїм історичним партнером, це може закінчитися зворотним ефектом. «У довгостроковій перспективі, якщо триваюче вторгнення Росії в Україну продовжуватиме послаблювати Кремль, як це відбувається зараз, Алжир також може відчути занепад власних сил», — сказала вона.
За її словами, приєднання Алжиру до Росії в цей час може призвести до подальшого відчуження від західних і американських союзників, які будуть більше вагатися щодо довіри та зміцнення зав’язків з Алжиром у майбутньому. «Крім того, якщо залежність від вуглеводнів зменшиться протягом наступних 10-15 років, у західних країн буде менше причин підтримувати відносини з Алжиром, що потенційно ще більше ізолює Алжир», – додала Павія.