"Політичне самогубство": міністр юстиції Лівану висунув "Хезболлі" ультиматум
Бейрут посилює тиск на угруповання з вимогою роззброїтися заради порятунку країни
Міністр юстиції Лівану Адель Нассар виступив з різкою заявою, звинувативши "Хезболлу" в тому, що вона штовхає країну до "політичного самогубства" своєю відмовою скласти зброю. "Якщо "Хезболла" обирає самогубство, відмовляючись здати зброю, їй не буде дозволено тягнути за собою Ліван та ліванський народ," — написав Нассар у соцмережі X.
Ця безпрецедентно жорстка заява з боку члена уряду відображає зростаюче розчарування всередині країни та сигналізує про зміну політичного ландшафту. Питання зброї "Хезболли", яке довго вважалося недоторканним, тепер відкрито називають екзистенційною загрозою для держави. Це відбувається на тлі посилення тиску з боку США, які чітко дали зрозуміти: роззброєння угруповання є обов'язковою умовою для отримання міжнародної фінансової допомоги, необхідної для відновлення економіки.
Заява Нассара пролунала напередодні ключового засідання уряду, де мають обговорити поширення державного суверенітету на всю територію країни. Проте присутність у кабінеті міністрів від "Хезболли" та її союзників робить ухвалення будь-яких рішень вкрай складним. "Хезболла", зі свого боку, відкидає всі заклики, називаючи їх "службою ізраїльському проекту", і висуває власні умови для будь-яких переговорів.
Ліван опинився на роздоріжжі. З одного боку, єдиний шлях до порятунку країни від повного економічного колапсу — це міжнародна допомога, особливо від країн Перської затоки. Але ця допомога має чітку ціну: держава повинна відновити монополію на застосування сили, а це означає роззброєння "Хезболли". З іншого боку, "Хезболла" є потужною військово-політичною силою з глибоким корінням у шиїтській громаді, і спроба роззброїти її силою може спровокувати нову громадянську війну.
Заяви президента Ауна та міністра Нассара — це спроба вийти з цього глухого кута. Вони намагаються сформувати внутрішній консенсус щодо того, що збереження держави є важливішим за ідеологічні розбіжності. Це сигнал не лише "Хезболлі", а й усьому ліванському суспільству: або країна знайде в собі сили стати єдиною суверенною державою, або вона ризикує зникнути з карти світу, розірвана внутрішніми конфліктами та зовнішніми гравцями. Вибір, який зробить Ліван у найближчі місяці, визначить його долю на десятиліття вперед.