Подвійний тиск на Ліван: Ізраїль погрожує війною, а США вимагають прямих переговорів
Тель-Авів звинувачує "Хезболлу" в переозброєнні, Вашингтон ставить Сирію у приклад
Ситуація на ізраїльсько-ліванському кордоні стрімко загострюється. Ізраїльські високопосадовці виступили з жорсткими погрозами посилити військові операції проти "Хезболли", звинувативши угруповання у спробах переозброєння. Водночас Сполучені Штати посилюють дипломатичний тиск на Бейрут, вимагаючи розпочати прямі переговори з Ізраїлем та ставлячи у приклад нещодавнє зближення Тель-Авіва з сирійським урядом.
Міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац заявив, що "Хезболла грає з вогнем, а президент Лівану зволікає". Він наголосив, що максимальний тиск буде не лише продовжено, а й посилено. Його підтримав прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу, який звинуватив "Хезболлу" у спробах "переозброїтися" та пообіцяв, що Ізраїль "діятиме за необхідності", щоб не дозволити Лівану стати "відновленим фронтом".
Паралельно з військовими погрозами розгорнувся і дипломатичний наступ. Спецпосланець США Том Баррак виступив із різкою критикою на адресу Лівану, назвавши його "недієздатною державою", якою керує "Хезболла". Він закликав ліванську владу, яка, за його словами, "здається, живе в іншій епосі", до прямих переговорів з Ізраїлем. "Шлях дуже чіткий — він має вести до Єрусалима або Тель-Авіва для розмови разом із Сирією. Сирія показує шлях", — заявив Баррак, посилаючись на сирійсько-ізраїльські переговори щодо безпекової угоди.
Ці заяви пролунали на тлі реальної ескалації на землі. Минулого тижня ізраїльські війська провели смертоносний наземний рейд на південь Лівану, що змусило президента Джозефа Ауна наказати армії протистояти таким вторгненням. У суботу ізраїльський удар по автомобілю в районі Набатії забрав життя чотирьох людей, яких Ізраїль назвав бойовиками "Хезболли", що займалися відновленням інфраструктури та передачею зброї.
Ми спостерігаємо скоординовану та багатовимірну кампанію тиску на Ліван, мета якої — змусити Бейрут капітулювати перед ключовими вимогами Ізраїлю та США. Це класична стратегія "батога і пряника". Роль "батога" виконує Ізраїль, який погрожує військовою силою та демонструє свою рішучість через авіаудари та рейди. Це створює відчуття неминучої загрози повномасштабної війни, яка була б катастрофічною для ослабленого Лівану.
Роль "пряника" грають США, пропонуючи "сирійську модель" як вихід із глухого кута. Вашингтон ніби каже: "Подивіться, ваш сусід, Сирія, вже йде цим шляхом і отримує стабільність. Ви можете зробити те саме". Однак ця аналогія є маніпулятивною. Новий уряд Сирії має значно більший контроль над своєю територією, тоді як у Лівані "Хезболла" є не просто угрупованням, а потужною політичною та військовою силою, глибоко інтегрованою в державні структури.
Прямі переговори з Ізраїлем в обхід "Хезболли" для будь-якого ліванського уряду є політичним самогубством. Таким чином, Ліван опинився у пастці: погодитися на переговори означає спровокувати внутрішній конфлікт, а відмовитися — наблизити зовнішню війну.