ООН вимагає від Лівії закрити "табори тортур" для мігрантів

Тріполі визнає проблеми, але посилається на хаос та "важкий тягар" міграції
Організація Об'єднаних Націй та низка західних країн закликали Лівію закрити центри утримання, де, за даними правозахисних груп, мігранти та біженці зазнають тортур, знущань, а іноді й гинуть. Ця вимога пролунала під час засідання ООН у Женеві, присвяченого огляду ситуації з правами людини в Лівії.
Велика Британія, Іспанія, Норвегія та Сьєрра-Леоне висловили серйозну стурбованість щодо поводження з мігрантами в Лівії, яка є основним транзитним маршрутом для африканців, що тікають до Європи. Норвегія закликала припинити свавільні затримання, а Велика Британія вимагала надати безперешкодний доступ ООН до масових поховань, де раніше були знайдені тіла мігрантів з вогнепальними пораненнями.
У відкритому листі, опублікованому паралельно із засіданням, правозахисні групи заявили, що збройні угруповання в Лівії діють безкарно, перешкоджаючи правосуддю та вчиняючи масові зловживання.
Виконувач обов'язків міністра закордонних справ уряду в Тріполі Ельтахер Салем М. Ельбаур визнав, що ситуація з правами людини в країні далека від ідеальної. "Я тут не для того, щоб малювати ідеальну картину", — сказав він, зазначивши, що мігранти створюють "важкий тягар" для розділеної держави, яка все ще переживає "дуже делікатний перехідний період" після повалення Каддафі у 2011 році. Водночас він повідомив про створення нового комітету для вирішення проблем у центрах утримання.
Заклики до закриття центрів утримання в Лівії оголюють глибоку кризу та лицемірство міжнародної політики щодо міграції. З одного боку, західні країни справедливо засуджують нелюдські умови, в яких опиняються біженці. З іншого — саме політика Євросоюзу, спрямована на стримування міграційних потоків за будь-яку ціну, і призвела до створення цієї системи. ЄС роками фінансує лівійські структури, зокрема берегову охорону, щоб ті перехоплювали човни в морі та повертали людей до цих самих "таборів тортур".
Заяви лівійського урядовця, хоч і виглядають як спроба виправдатися, насправді відображають реальність. Центральний уряд у Тріполі має обмежений контроль над територією країни, де реальна влада часто належить збройним угрупованням та мережам контрабандистів, для яких торгівля людьми є надзвичайно прибутковим бізнесом.
Тому навіть за наявності політичної волі уряд просто не має змоги закрити ці центри та забезпечити порядок. Таким чином, ситуація заходить у глухий кут: Європа вимагає від Лівії зупинити мігрантів, але засуджує методи, якими це робиться, а слабка лівійська влада опиняється між молотом європейських вимог і ковадлом озброєних угруповань.
