Мирний процес у Туреччині: Парламентська комісія працюватиме до кінця року
Комісія має розробити правову базу для роззброєння PПK та інтеграції її бійців
Парламентська комісія Туреччини, відповідальна за розробку мирного процесу з Робітничою партією Курдистану (PПK), отримала час до кінця року для підготовки відповідної правової бази. Про це заявив спікер парламенту Нуман Куртулмуш.
Комісія була створена після того, як у травні PПK оголосила про припинення збройної боротьби, що тривала десятиліттями, а в липні її бойовики почали символічно складати зброю. "Рішення, яке ми ухвалили під час створення комісії, полягало в тому, щоб завершити її роботу 31 грудня," — сказав Куртулмуш, додавши, що цей термін може бути продовжений.
До складу 48-членної комісії входять представники майже всіх партій, включаючи правлячий блок Ердогана, головну опозиційну партію CHP та прокурдську партію DEM. Ключовими завданнями комісії є нагляд за політичною інтеграцією бойовиків PПK та вирішення долі її 76-річного ув'язненого лідера Абдулли Оджалана. Партія DEM, яка відіграє ключову роль у посередництві, повідомила, що її делегація в четвер провела тригодинну зустріч з Оджаланом, який назвав "демократичне суспільство, мир та інтеграцію" трьома ключовими концепціями процесу.
Встановлення чіткого дедлайну для роботи комісії — це важливий крок, який демонструє серйозність намірів турецької влади. Це переводить мирний процес з площини декларацій у площину конкретної юридичної роботи. Однак саме тут і криються головні ризики. Комісії доведеться вирішувати найскладніші питання, щодо яких у турецькому суспільстві немає консенсусу: амністія для бойовиків, ступінь культурної та політичної автономії для курдів, і, найголовніше, — доля Оджалана.
Прокурдська партія DEM вже чітко окреслила свої вимоги, які включають не лише роззброєння, а й "демократичне вирішення" та "інтеграцію". Для правлячої партії та її націоналістичних союзників це може виявитися неприйнятним. Успіх комісії залежатиме від того, чи зможе вона знайти компромісну формулу, яка задовольнить прагнення курдів до прав і водночас не буде сприйнята турецькою більшістю як "капітуляція перед тероризмом".