На межі війни: Афганістан та Пакистан відновлюють переговори в Туреччині на тлі глибокої недовіри

Сторони намагаються уникнути нової ескалації після найкривавіших зіткнень за останні роки
Афганські та пакистанські переговорники у четвер відновлять у Туреччині переговори щодо припинення вогню, намагаючись запобігти поверненню до бойових дій після найгірших зіткнень за останні роки. Відносини між колишніми союзниками різко погіршилися через взаємні звинувачення у підтримці терористичних угруповань.
Останній конфлікт спалахнув 9 жовтня після вибухів у Кабулі, в яких Талібан звинуватив Пакистан, що спровокувало наступ у відповідь на кордоні. У боях загинуло понад 70 людей, сотні отримали поранення. За посередництва Туреччини та Катару 19 жовтня було досягнуто перемир'я, проте його деталі досі не узгоджені.
На попередньому раунді переговорів сторони домовилися про створення "механізму моніторингу та верифікації" для підтримки миру. Тепер їм належить розробити деталі цього механізму, проте рівень недовіри залишається вкрай високим. Обидві сторони звинувачують одна одну в недобросовісності та погрожують відновити бойові дії у разі провалу.
Ситуацію ускладнюють геополітичні чинники. Пакистанські офіційні особи звинувачують Кабул у тому, що він діє як проксі-сила їхнього головного суперника — Індії, яка налагодила тісні зв'язки з Талібаном. Міністр оборони Пакистану навіть звинуватив талібів у "зрадницькому та варварському заступництві тероризму, що спонсорується Індією".
Нинішні переговори — це не просто спроба зупинити прикордонні сутички, а тест на виживання для всього регіону. Конфлікт між Пакистаном та Афганістаном оголив глибоку та небезпечну трансформацію, що сталася після повернення Талібану до влади. Колишні союзники перетворилися на затятих ворогів, і в основі цього лежить нерозв'язна дилема безпеки. Для Ісламабада головною загрозою є пакистанський Талібан (ТТП), який, за його твердженням, отримав притулок в Афганістані. Для Кабула ж пакистанські удари по його території є порушенням суверенітету.
На цьому тлі переговори в Стамбулі виглядають як спроба виграти час, а не досягти реального миру. Жодна зі сторін не готова йти на принципові поступки. Талібан не може (або не хоче) розірвати зв'язки зі своїми ідеологічними братами з ТТП, оскільки це підірве його авторитет у джихадистських колах. Пакистан, своєю чергою, не може миритися з існуванням безпечного тилу для терористів біля свого кордону.
Роль Індії додає ще один вимір у цю складну гру. Підтримуючи Талібан, Делі майстерно використовує афганську карту для створення "другого фронту" проти свого одвічного суперника — Пакистану. Таким чином, переговори відбуваються в атмосфері тотальної недовіри та геополітичного суперництва, де кожна сторона підозрює іншу в грі за її спиною.
Найімовірніше, сторонам вдасться домовитися про тимчасові заходи, щоб відкрити кордон та зменшити економічні збитки, але без вирішення фундаментальних проблем безпеки будь-яке перемир'я буде лише короткою паузою перед новою, ще більш руйнівною війною.
