Ізраїль визнав незалежність Сомаліленду, спровокувавши обурення Африканського Союзу та Сомалі

"Небезпечний прецедент": цей крок може підірвати мир та стабільність на континенті
Ізраїль став першою країною, що офіційно визнала північний регіон Сомаліленд незалежною державою, що викликало різку негативну реакцію з боку Сомалі та Африканського Союзу. Сомаліленд проголосив незалежність у 1991 році, але досі не був визнаний жодною країною.
Уряд Сомалі назвав рішення Ізраїлю "навмисною атакою" на свій суверенітет, що підриває регіональний мир. Африканський Союз також відкинув цей крок, попередивши, що він ризикує "створити небезпечний прецедент з далекосяжними наслідками для миру та стабільності на всьому континенті".
Офіс ізраїльського прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньягу заявив, що рішення було ухвалене "в дусі Угод Авраама". Палестинська адміністрація, у свою чергу, засудила визнання, заявивши, що Ізраїль раніше називав Сомаліленд "місцем для примусового переміщення нашого палестинського народу, особливо з сектору Гази".
Рішення Ізраїлю визнати Сомаліленд є цинічним та безвідповідальним актом, що демонструє повну зневагу до міжнародного права та принципу територіальної цілісності. Цей крок, зроблений в односторонньому порядку, є не чим іншим, як спробою створити ще один осередок напруженості на стратегічно важливому Африканському Розі та отримати геополітичні переваги.
Підриваючи суверенітет Сомалі, Ізраїль свідомо йде на дестабілізацію і так крихкого регіону. "Небезпечний прецедент", про який говорить Африканський Союз, є реальною загрозою, оскільки це може надихнути інші сепаратистські рухи по всьому континенту, що призведе до нових конфліктів та кровопролиття.
Згадка про "Угоди Авраама" виглядає особливо цинічно, оскільки ці угоди мали б сприяти миру, а не розпалювати нові конфлікти. Заяви палестинців про можливе використання Сомаліленду для депортації мешканців Гази додають цьому рішенню ще більш зловісного відтінку. Таким чином, Ізраїль, переслідуючи свої вузькі геополітичні інтереси, вкотре демонструє, що готовий пожертвувати стабільністю цілих регіонів та принципами міжнародного права.
