Дипломатичний землетрус у Сахарі: ООН змінює правила гри

03.11.2025 - 11:26 #Марокко, #ООН, #Алжир, #Західна Сахара

Що означає підтримка марокканського плану для майбутнього регіону?

Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, що кардинально змінює підхід до вирішення 50-річного конфлікту в Західній Сахарі. Документ, просунутий США, вперше на такому високому рівні називає марокканський план автономії "найбільш здійсненним рішенням". Це фактично ставить хрест на ідеї референдуму про незалежність, якої десятиліттями домагався фронт Полісаріо за підтримки Алжиру.

План, запропонований Марокко ще у 2007 році, передбачає створення для Західної Сахари автономного регіону з власними виконавчими, законодавчими та судовими органами. Однак Рабат збереже за собою повний контроль над обороною, зовнішньою політикою та релігійними питаннями. Резолюція закликає всі сторони — Марокко, фронт Полісаріо, Алжир та Мавританію — відновити переговори "без попередніх умов" саме на основі цього плану.

Реакція сторін була прогнозованою. Король Марокко назвав рішення "історичним", що відкриває "нову переможну главу". Натомість Алжир та Полісаріо категорично відкинули резолюцію. Посол Алжиру заявив, що вона ігнорує право народу сахраві на самовизначення, а Полісаріо назвав її "небезпечним відхиленням" і відмовився брати участь у подальших переговорах на такій основі.

Ухвалення цієї резолюції — це фіксація нової геополітичної реальності, що склалася в регіоні за останні роки. Це кульмінація успішної дипломатичної стратегії Марокко, яка спиралася на нормалізацію відносин з Ізраїлем в обмін на визнання його суверенітету над Сахарою з боку США у 2020 році. Що ж це означає на практиці і що буде далі?

1. Для фронту Полісаріо та Алжиру — це стратегічна поразка. Їхня головна мета — референдум про незалежність — тепер офіційно знята з порядку денного на найвищому міжнародному рівні. Вони опинилися в дипломатичній ізоляції, оскільки все більше країн, включно з ключовими європейськими державами, підтримують марокканську позицію. Тепер у них залишається небагато варіантів: або погодитися на переговори на умовах Марокко, намагаючись виторгувати максимально широку автономію, або повністю відмовитися від діалогу. Другий варіант, який вони зараз обрали, є вкрай небезпечним. Позбавлений дипломатичних перспектив, Полісаріо може повернутися до повномасштабної збройної боротьби, щоб не втратити свою актуальність, що загрожує новою війною в регіоні.

2. Для Марокко — це тріумф. Рабат отримує міжнародну легітимацію свого контролю над територією, що відкриває шлях для залучення ще більших інвестицій у регіон. Понад 30 країн вже відкрили свої консульства в містах Західної Сахари, і тепер цей процес лише прискориться. Діючи з позиції сили, Марокко може дозволити собі бути великодушним у деталях, пропонуючи оновлений план автономії, щоб продемонструвати готовність до компромісу, хоча основне питання — суверенітет — вже не підлягає обговоренню.

3. Для регіональної стабільності — це тривожний сигнал. Хоча резолюція подається як шлях до миру, вона може спровокувати ще більшу ескалацію. Головним ризиком є загострення відносин між Алжиром та Марокко — двома регіональними важковаговиками. Відчуваючи свою поразку, Алжир може посилити військову та фінансову підтримку Полісаріо, перетворивши конфлікт на повноцінну проксі-війну. На тлі загальної нестабільності в зоні Сахеля це створює новий вибухонебезпечний осередок.

Таким чином, Рада Безпеки ООН, по суті, закрила старий, недієздатний мирний процес, але умови для нового є прийнятними лише для однієї сторони. Ілюзія пошуку "взаємоприйнятного рішення" розвіялася, поступившись місцем прагматичній політиці, де перемагає сильніший. Питання в тому, чи погодиться переможена сторона з новими правилами гри, чи спробує перевернути дошку. Відповідь на нього визначить, чи стане Західна Сахара зоною стабільності, чи новим полем битви.