Ізраїль просуває смертну кару для палестинців, попри протести юристів та родин заручників
Скандальний законопроєкт від ультраправих пройшов комітет Кнесету всупереч юридичним застереженням
Комітет національної безпеки Ізраїлю просунув суперечливий законопроєкт, який дозволить страчувати палестинських в'язнів. Це рішення було ухвалене більшістю голосів (чотири проти одного) попри серйозні застереження, що такий крок є незаконним, та пряму критику з боку родин ізраїльських заручників, утримуваних у Газі.
Ініціатива, яку просуває ультраправий міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір, подається як засіб "сильного стримування". Однак юридичний радник самого комітету заявив, що голосування є недійсним, оскільки відбулося під час парламентських канікул і без консультацій з представниками силових структур.
Рішення викликало шквал критики всередині Ізраїлю. Родичі заручників, що перебувають у Газі, заявили, що подібні "медійні трюки" лише погіршують умови утримання полонених та провокують насильство проти них. "Бен-Гвір це знає. Але Бен-Гвір хотів сьогодні потрапити на телебачення. У нормальній країні прем'єр-міністр звільнив би Бен-Гвіра сьогодні вранці", — написала дружина одного із заручників. Громадський комітет проти тортур в Ізраїлі також засудив законопроєкт, зазначивши, що смертна кара скасована в більшості демократичних країн і що її вибіркове застосування проти певної етнічної меншини є неприпустимим.
Цей крок є не стільки спробою посилити безпеку, скільки демонстрацією зростаючого впливу ультраправих сил в уряді Нетаньягу. Просуваючи настільки радикальний та спірний закон, його ініціатори свідомо йдуть на загострення, ігноруючи не лише міжнародне право, а й прямі попередження про загрозу для власних громадян — ізраїльських заручників.
Це створює небезпечну ситуацію, в якій політичні амбіції окремих міністрів ставляться вище за життя людей та принципи правової держави. Таким чином, цей законопроєкт не вирішує проблему безпеки, а, навпаки, створює нові ризики та поглиблює прірву між громадами, роблячи перспективи будь-якого мирного врегулювання ще більш примарними.
