"Ізраїль — держава-парія": екс-глава саудівської розвідки закликав країни Затоки переосмислити безпеку
Принц Туркі аль-Фейсал заявив, що напад на Катар є "тривожним дзвінком" для всього регіону
Принц Туркі аль-Фейсал, колишній посол Саудівської Аравії у США та Великій Британії та екс-голова саудівської розвідки, виступив із жорсткою заявою, попередивши, що безпека держав Арабської затоки перебуває під загрозою з боку "держави-парії" після нещодавнього ізраїльського удару по Катару.
Виступаючи в Ер-Ріяді, принц Туркі назвав напад Ізраїлю на лідерів ХАМАС у Досі "віроломним" і закликав країни Затоки переглянути свої підходи до безпеки. "Ця атака є нагадуванням усім країнам Затоки, що їхня спільна безпека перебуває під загрозою з боку держави-парії, яка не зважає на жодні закони чи правила. Ізраїлю не можна дозволяти діяти безкарно", — заявив він. Принц також поставив під сумнів надійність альянсів (очевидний натяк на США), коли загроза походить від Ізраїлю.
Він також розкритикував позицію США, заявивши, що Вашингтон "перетворився з чесного посередника на вірного союзника Ізраїлю", і звинуватив його в "кричущих подвійних стандартах". Коментуючи нещодавню хвилю визнання Палестини, принц Туркі відкинув звинувачення в тому, що це "нагорода для ХАМАС". "Яка брехлива і зла заява, — сказав він. — Саме 80-річна ізраїльська окупація винагороджує ХАМАС та подібні угруповання. Без окупації не було б і опору їй".
Промова принца Туркі, члена королівської родини, який, хоч і не обіймає офіційних посад, але відображає настрої в саудівській еліті, є надзвичайно потужним сигналом. Це не просто засудження Ізраїлю, а й глибоке розчарування у США як у гаранті безпеки. Заклик до країн Затоки "перебудувати свої стратегічні політики" є прямим поштовхом до посилення власної обороноздатності та пошуку нових альянсів, прикладом чого є нещодавній оборонний пакт із Пакистаном.
Це свідчить про тектонічний зсув у мисленні арабських монархій: епоха повної довіри до "американської парасольки" закінчується, і на зміну їй приходить розуміння необхідності покладатися насамперед на власні сили та регіональних партнерів.
