Європа висунула Ірану три вимоги, щоб уникнути санкцій ООН
Тегеран назвав пропозиції "нереалістичними", Росія та Китай просувають свій план
Велика Британія, Франція та Німеччина ("Європейська трійка") в ООН закликали Іран виконати три вимоги, щоб відкласти відновлення санкцій ООН та створити простір для переговорів щодо його ядерної програми. Це сталося через день після того, як вони офіційно запустили 30-денний процес відновлення санкцій ("snapback").
У спільній заяві посли трьох країн запропонували відкласти введення санкцій на термін до шести місяців, якщо Іран виконає три умови:
1. Відновить повний доступ для інспекторів ООН (МАГАТЕ).
2. Надасть відповіді на занепокоєння щодо своїх запасів збагаченого урану.
3. Розпочне переговори зі Сполученими Штатами.
"Наші вимоги були справедливими та реалістичними," — заявила посол Великої Британії Барбара Вудворд, — "Однак на сьогодні Іран не продемонстрував жодних ознак того, що він серйозно налаштований їх виконувати".
У відповідь посол Ірану в ООН Амір Саїд Іравані назвав пропозицію "Європейської трійки" "сповненою нереалістичних попередніх умов". "Вони вимагають умов, які мають бути результатом переговорів, а не їхньою відправною точкою," — сказав він. Тим часом Росія та Китай поширили в Раді Безпеки свій проект резолюції, який пропонує просто продовжити дію ядерної угоди на шість місяців, щоб дати дипломатії більше часу.
Обмін заявами в ООН демонструє, що сторони зайшли в дипломатичний глухий кут. "Європейська трійка" намагається грати роль "жорсткого, але справедливого" посередника: вони запустили механізм санкцій, щоб показати серйозність своїх намірів, але водночас залишили невелике "вікно" для компромісу. Їхні вимоги є логічними з точки зору контролю над нерозповсюдженням, але для Ірану, який почувається жертвою агресії, вони є неприйнятними.
Іран, спираючись на підтримку Росії та Китаю, намагається перехопити ініціативу, вимагаючи "безумовного" продовження угоди. Це спроба розділити Захід та представити європейців як тих, хто зриває переговори. Ситуація ускладнюється тим, що час спливає: якщо до середини жовтня не буде знайдено рішення, угода 2015 року остаточно помре, а світ опиниться перед реальною загрозою ядерного Ірану або нової війни на Близькому Сході.
