"Земля скучила за водою": найсильніша посуха за десятиліття спустошує Близький Схід
Від Сирії до Лівану висихають річки, гине врожай, а містам загрожує дефіцит питної води
Найсильніша за останні десятиліття посуха охопила значну частину Східного Середземномор'я та Близького Сходу. Вона висушує річки та озера, знищує врожаї та призводить до багатоденних відключень водопостачання у великих містах.
Ситуація є особливо важкою в Сирії, де, за словами експертів, кількість опадів скорочується десятиліттями, а новий уряд намагається відновити країну після 14-річної громадянської війни. Цьогорічний урожай пшениці, як очікується, складе лише 1 мільйон тонн, тоді як до війни країна виробляла 3,5-4,5 мільйона тонн. Це означає, що Сирія буде змушена імпортувати величезні обсяги зерна, щоб прогодувати своє населення, половина якого, за даними ООН, вже є продовольчо незахищеною. "Цей сезон слабкий — його можна назвати половиною сезону," — каже фермер Мансур Махмуд аль-Хатіб.
Криза не обмежується Сирією. У сусідньому Лівані водосховище Караун, яке зазвичай забезпечує третину річних потреб країни у воді, цього літа перетворилося на "калюжу" після надзвичайно сухої зими. Це, у свою чергу, посилює посуху в Сирії, оскільки річки, що течуть з Лівану, міліють. Експерти сходяться на думці, що регіон чекають ще гірші кліматичні потрясіння, до яких він не готовий. Зменшення опадів та надмірне використання ґрунтових вод призводять до їхнього виснаження, що в довгостроковій перспективі ставить під питання саму можливість ведення сільського господарства.
Посуха на Близькому Сході це ідеальний шторм, де зміна клімату накладається на десятиліття поганого управління, регіональні конфлікти та політичну нестабільність. Це криза, яка має ефект доміно. Спочатку гине врожай, що призводить до продовольчої кризи та залежності від імпорту. Потім це провокує соціальну напруженість, оскільки фермери втрачають засоби до існування і змушені мігрувати до міст. Зрештою, це може призвести до політичної дестабілізації, оскільки уряди, ослаблені війною та економічними проблемами, не здатні впоратися з кризою.
Найбільша небезпека полягає в тому, що вода перетворюється на новий фронт конфлікту — як всередині країн (боротьба за доступ до ресурсів), так і між ними (суперечки за транскордонні річки). Без термінових, скоординованих дій та переходу до стійких методів управління водними ресурсами, посуха може стати каталізатором нових, ще більш руйнівних війн у регіоні.