Росія хоче підкосити психіку українців. Як треба протидіяти, - поради психолога
Війна триває. Кривава, болюча, виснажлива. Не тільки фізична, але і психологічна. Інформаційна. Бо інформація в наш вік мереж шириться миттєво. А з нею може ширитися і біль, травма, зневіра, розпач, знесилення, сліпа лють. Інформація - зброя. Смертельна зброя.
Щодня ми стикаємось з жахіттями кривавої війни в нашій країні. Але бувають дні, коли земля йде з-під ніг. Коли події та новини пробивають чергове дно нашої психіки, що вже, здавалося, майже адаптувалась витримувати все.
Ця війна - за наші душі. За наше життя і право жити, а не лише виживати. І інформація на цій війні ранить і завдає ударів так само небезпечних, як і вогонь.
Зазвичай мета терористів - спричинити емоційний вибух у якомога більшої кількості людей. Їхня ціль - привернути якомога більше уваги до жаху, викликати якомога більше болю у кожного. Підкосити психіку. Зламати.
Зараз, після кривавих новин про тортури і масові вбивства, люди проживають нестримну лють, або спустошеність і тотальне безсилля і безпорадність.
І тому так важливо протидіяти на цьому інформаційному фронті, щоб витримати, вижити і мати сили жити далі.
Новини - це спосіб контролювати небезпеку навколо.
Наш мозок формувався у часи до початку подібних інформаційних війн. І нашому мозку здається, що дізнавшись більше про ворога, про подробиці його злочинів, ми підготуємось до небезпеки краще і будемо більш обізнані і стійкі.
Але для широкого загалу це так не працює.
Бути свідком, навіть через фото і відео, тортур і травматичних, жахливих, нелюдських дій може призвести до травми свідка. А мозок в стресі і травмі працює на рівні автоматизмів, аж ніяк не найкращим і найефективнішим чином відповідно до поточної реальності.
Нам здається, що бути поінформованим 24/7 дасть нам повнішу картинку і відчуття, що ми можемо передбачати подальше своє життя. Що зараз ми все прочитаємо, побачимо, проаналізуємо, і стане ясніше. А ясність і передбачуваність дають більше опори.
Але ми постійно переглядаємо новини, гойдаючись на емоційних гойдалках. Ми стикаємось з повністю протилежними думками і прогнозами. З позитивними фактами і жахливими подіями. І в результаті негатив і стрес перемагають. Бо "негативні" емоції сильніші і важливіші для виживання. І тоді сил корисно діяти лишається ще менше.
Нам здається, що передивляючись новини і поширюючи їх у своїй стрічці, ми робимо добру справу.
Інформуємо тих, хто має важелі управління, стати на підтримку країни. Допомагаємо зняти рожеві окуляри тим, хто вірить в "руський мір", чи в те, що війна якось пройде повз них. Апелюємо до совісті і емоцій міжнародної спільноти.
Активуємо і залучаємо більше допомоги і коштів на підтримку задля нашої перемоги.
Але.
Варто дуже ретельно оцінити, хто саме буде читати ці новини. Чи у вас багато підписників, що є цільовою аудиторією? Чи більшість - наших, які і так перебувають у жахливому стресі від початку війни, ще з 2014 чи з лютого цього року.
Як саме треба подати інформацію, щоб це викликало не травматизацію і ступор, уникнення і спроби зробити будь-що, аби не бачити реальність нашої країни, а спричинило до дій і мотивації підтримати нас у нашій боротьбі.
Сирі кадри катувань не достатні. Ми вже побачили реакцію від офіційних міжнародних організацій, що були шоковані тортурами, але тут же нагадали, що не все так однозначно і кожна з сторін має свої порушення.
Щоб вижити і лишитись адекватно дієздатними, перш за все важливою є інформаційна гігієна.
Найважливіші новини - у вас за вікном. Від ваших близьких, знайомих, колег.
Виділіть собі певний час на перегляд новин, ставте таймер і стежте за годинником. Решту часу - дійте задля перемоги, турбуйтесь про своє здоров'я і близьких, допомагайте собі та іншим.
Пам'ятайте, що емпатія, співчуття, співпереживання - вичерпний ресурс. Подумайте, на які корисні дії ви хочете їх використати, щоб це мало результат.
Не починайте день з новин. Зранку спросоння ми більш емоційно вразливі, менш критичні до інформації. Почніть ранок зі спокійних ритуалів - умитись, почистити зуби, поснідати, поговорити з близькими. Підготуйте свою психіку до занурення в небезпечну інформацію.
Не читайте новини в ліжку перед сном. Взагалі не читайте новини в ліжку. Це допоможе краще спати. А вам потрібно спати, коли це можливо, щоб мати сили діяти з користю далі.
Обирайте аналітичні матеріали з кількох джерел, чия думка вам цікава. Тримайте в голові питання: "кому це вигідно?" і "який мотив цієї публікації?", читаючи будь-кого під час війни.
Таким чином ми зміщуємо фокус з емоційного сприйняття - а, як ви напевно знаєте, через активацію емоцій дуже легко впливати і маніпулювати, - на аналітичне, раціональне. Це допоможе триматися купи і лишитись ефективними і діяльними, а отже, корисними для себе і країни.
Не дивіться, не читайте, не розглядайте матеріали, що подані у форматі "шок-контент".
На жаль, наш мозок влаштований так, що нас буде тягти натиснути на кнопку і подивитись жахливі подробиці.
Якщо ви не є експертом, що знає правила поводження і професійно опрацьовує такі матеріали, це не є вашою роботою, якою ви приносите суспільству безпосередню користь, не робіть цього.
Знайдіть собі корисні задачі, робіть те, що можете, там, де можете, замість того, щоби занурюватися в те, що "накриє" вас потім з головою.
Але звісно, що так чи інакше, ми все одно стикаємось з жахливими новинами, з наслідками жахливих дій Росії, з травматичними подіями, бо війна все ще триває, і невідомо, скільки ще буде.
Найчастіше ми стикаємось з люттю і ненавистю до ворогів, або зі ступором, жахом, зневірою і апатією.
Ми вже писали детальніше про те, як регулювати ці емоційні стани в минулих публікаціях, тому напишемо тут більш коротко.
Злість - це сильна емоція, і вона одна з найкращих в час війни. Але важливо направити її в активну корисну діяльність, контролювати дії раціонально і не спалювати себе і близьких під гарячу руку.
А ще злість - це ресурсоємна емоція, яка швидко згасає і приносить втому, тому не забувайте вчасно потурбуватись про свій ресурс.
Але найбільше терористи розраховують на жах і відчай.
Бо це те, що знесилює, ламає і зневірює. Сіє відчуття самотності, роз'єднує. Тому так важливо турбуватись про себе, фільтрувати контент.
Спілкуватися з близькими по духу. Помічати негативні, зневірені думки і зупиняти їх. Пам'ятати про силу кожного з нас, коли ми крапля за краплею долаємо це лихо. Разом. Крок за кроком.
Тож потрібен час, година, кілька годин на день, щоб оплакати героїв, щоб оплакати втрату мирного життя. Потрібен час на турботу про себе і віднову, на те, щоб виговоритись, та те, щоб зробити щось для покращення свого стану.
І потрібен план дій, маленьких, таких, що можливо виконати тут і тепер і поставити галочку, коротких і простих. Тих, що будуть тримати нас на плаву, поки ми відновлюємось.
Не відкладайте турботу про себе. Якщо ви відчуваєте, що опора вилітає з-під ніг, звертайтесь до спеціалістів по допомогу і підтримку.