Подвійна гра Дамаска: Сирія шантажує Росію, намагаючись продати лояльність Заходу
Перегляд угод з РФ — це спроба підняти ставки у торгах за власне виживання
Візит сирійського міністра закордонних справ Асаада аш-Шайбані до Москви, замаскований під "перезавантаження" відносин, перетворився на ледь прихований шантаж. Новий уряд у Дамаску, який прийшов до влади на руїнах режиму Асада, вирішив розіграти "російську карту", щоб виторгувати собі преференції у Заходу.
Під час зустрічей з Лавровим та Путіним сирійська делегація постійно апелювала до "уроків минулого" та "нових засад взаємної поваги" — дипломатичної мови, що насправді означає "старі правила більше не діють". Оголошення про створення комітетів для перегляду всіх угод, підписаних за часів Асада, стало прямою загрозою майбутньому російських військових баз у Тартусі та Хмеймімі. По суті, сирійці дали зрозуміти, що перебування російських військових на їхній території тепер не є гарантованим і має свою ціну.
Цей демарш відбувається на тлі відвертих загравань Дамаска зі США. Зустріч президента Сирії Ахмада аш-Шараа з Дональдом Трампом та часткове зняття санкцій були сприйняті як аванс, який сирійський уряд тепер намагається "відпрацювати". Кремль, намагаючись не втратити свій єдиний військовий плацдарм за межами колишнього СРСР, змушений зберігати хорошу міну при поганій грі, запрошуючи аш-Шараа на саміти та говорячи про "непохитну підтримку".
Нинішня політика Дамаска — це не витончена дипломатія, а небезпечна авантюра, що межує з політичним самогубством. Новий сирійський уряд, не маючи реальних важелів впливу, намагається продати свою "геополітичну лояльність" тому, хто більше заплатить. Розуміючи, що для Росії втрата баз у Сирії — це серйозний удар по імперських амбіціях, Дамаск використовує це як інструмент тиску.
Однак ця стратегія має фатальну ваду. По-перше, Росія може відповісти на шантаж не поступками, а створенням хаосу та підтримкою опозиційних до нового уряду сил, щоб довести свою незамінність. По-друге, США не поспішають надавати реальну допомогу, продовжуючи висувати жорсткі вимоги щодо прав меншин та демократизації, які новий ісламістський уряд виконати не може. В результаті, Сирія ризикує перетворитися на "невдалу державу" (failed state), від якої відвернуться і Схід, і Захід. Спроба всидіти на двох стільцях може закінчитися тим, що обидва стільці просто приберуть.