Перші вибори в Сирії після Асада обернулися провалом для жінок та меншин
Попередні результати показали, що новий парламент буде переважно чоловічим та сунітським
Попередні результати перших парламентських виборів у Сирії після повалення Башара Асада продемонстрували вкрай низький рівень представництва жінок та релігійних меншин, що посилює занепокоєння щодо інклюзивності нового режиму.
Непряме голосування, в якому взяли участь близько 6000 членів регіональних виборчих колегій, визначило 119 зі 140 обраних депутатів. Згідно з попередніми підрахунками, лише шість місць (4%) отримали жінки, а десять — представники релігійних та етнічних меншин, включаючи двох християн та двох алавітів. Перший з 1940-х років кандидат-єврей обраний не був. Один із спостерігачів охарактеризував новий парламент як "переважно сунітський та чоловічий".
Навіть офіційні представники виборчої комісії визнали результати "незадовільними". Речник комісії Навар Наджма заявив, що кількість обраних жінок "не пропорційна статусу жінки в сирійському суспільстві", а представництво християн є "слабким". Він висловив сподівання, що "президентська третина" — 70 депутатів, яких особисто призначить президент Ахмед аш-Шараа, — зможе "компенсувати" цей дисбаланс.
Вибори не проводилися в контрольованих курдами та друзами регіонах, через що 21 місце в парламенті залишиться вакантним, що ще більше підриває його легітимність як загальнонаціонального органу.
Ці вибори мали стати тестом на готовність нової влади до інклюзивності та демократичних перетворень, і попередні результати свідчать, що цей тест значною мірою провалено. Створена владою система непрямого голосування не змогла забезпечити представництво всього розмаїття сирійського суспільства. Тепер уся відповідальність за виправлення цього дисбалансу лягає на президента аш-Шараа, що створює небезпечний прецедент.
Замість незалежного законодавчого органу Сирія ризикує отримати парламент, який буде не лише частково обраний непрозорим шляхом, але й "доукомплектований" за особистим рішенням глави держави. Це перетворює президента на головного арбітра інклюзивності та ставить під сумнів саму ідею поділу влади, відтворюючи риси авторитарної системи, яку нова влада обіцяла змінити.