Папа Римський закликав до миру в Судані, засудивши звірства в Ель-Фашері
Понтифік вимагає негайного припинення вогню та відкриття гуманітарних коридорів
Папа Римський Лев закликав до негайного припинення вогню та відкриття гуманітарних коридорів у Судані, заявивши, що він "з великим сумом" стежить за повідомленнями про жахливу жорстокість у місті Ель-Фашер у Дарфурі. Про це він сказав під час своєї щотижневої проповіді на площі Святого Петра.
"Невибіркове насильство проти жінок і дітей, напади на беззахисних цивільних осіб і серйозні перешкоди для гуманітарної діяльності спричиняють неприйнятні страждання", — заявив понтифік. Він закликав міжнародну спільноту діяти "рішуче та щедро" для підтримки зусиль з надання допомоги.
Цей заклик пролунав на тлі повідомлень правозахисного офісу ООН про те, що сотні мирних жителів могли бути вбиті наприкінці минулого місяця, коли терористичне угруповання "Сили швидкого реагування" (RSF) захопило Ель-Фашер, останній великий оплот суданської армії в Дарфурі. Падіння міста після 18-місячної облоги змусило десятки тисяч людей рятуватися втечею.
Папа Лев також звернув увагу на ситуацію в Танзанії, де після нещодавніх національних виборів сталися зіткнення з численними жертвами. Він закликав усі сторони уникати насильства та "йти шляхом діалогу".
Звернення Папи Римського є потужним моральним сигналом, спрямованим на привернення уваги світу до двох криз в Африці, що ризикують залишитися в тіні інших глобальних конфліктів. Його слова — це не просто вираз співчуття, а прямий заклик до дії, адресований як сторонам конфліктів, так і міжнародній спільноті. Наголошуючи на "неприйнятних стражданнях" та звірствах, особливо в Ель-Фашері, понтифік намагається вивести дискусію за межі сухої геополітики та повернути її в людський вимір.
Водночас, засуджуючи насильство як у Судані, так і в Танзанії, Ватикан демонструє послідовну позицію: діалог є єдиним прийнятним шляхом вирішення будь-яких суперечностей, чи то громадянська війна, чи то політична криза після виборів. Це спроба використати свій моральний авторитет для тиску на світових лідерів, щоб ті перейшли від заяв до реальних дій — забезпечення гуманітарних коридорів та примусу до миру. Таким чином, проповідь на площі Святого Петра стає актом глобальної дипломатії, що має на меті мобілізувати совість світу.