Китай допомагає Ірану відновити ракетний арсенал після війни з Ізраїлем
Партнерство виходить за рамки економіки, перетворюючи Пекін на впливового гравця у сфері безпеки
Іран визнає, що для відновлення свого ракетного потенціалу після червневої війни з Ізраїлем та США йому потрібна не лише фінансова, а й технічна допомога, яку може надати лише така держава, як Китай. Для Пекіна військова підтримка Тегерана є не лише способом розширити вплив, а й козирем у протистоянні із Заходом.
Нещодавно верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї закликав Китай до спільної роботи над "зміною регіональної та глобальної динаміки влади". Ця заява розглядається як чіткий сигнал про новий стратегічний курс Тегерана. Після війни, яка продемонструвала військову вразливість Ірану, Китай виглядає єдиним партнером, здатним надати необхідну технічну та військову допомогу, оскільки ресурси Москви виснажені війною в Україні.
За даними західних розвідок, Китай активно допомагає відновлювати ракетну інфраструктуру Ірану, постачаючи технології, компоненти та матеріали для виробництва твердого ракетного палива. Ця співпраця ведеться таємно, через складні мережі посередницьких компаній. Інвестиції Пекіна в Іран вже вийшли за рамки енергетики та інфраструктури і тепер охоплюють такі чутливі сфери, як будівництво національного дата-центру компанією Huawei, що надає Пекіну прямий доступ до суверенної цифрової інфраструктури Ірану.
Поглиблення ірано-китайського партнерства — це не просто тактичний союз, а формування нової стратегічної осі, що кидає виклик домінуванню США на Близькому Сході. Для Ірану це єдиний спосіб швидко подолати військову слабкість та відновити свій потенціал стримування. Для Китаю це набагато більше, ніж просто нафта за пільговими цінами. Це стратегічний плацдарм в одному з найважливіших регіонів світу та потужний важіль тиску на Захід.
Однак ця політика Пекіна є вкрай суперечливою. Допомагаючи відновлювати наступальний потенціал Ірану, який Ізраїль вважає екзистенційною загрозою, Китай одночасно підтримує тісні зв'язки з країнами Перської затоки, які є супротивниками Тегерана. Цей "прагматичний" підхід підриває наратив Пекіна про "збалансовану дипломатію", розпалює регіональну гонку озброєнь та прямо загрожує безпеці традиційних союзників Вашингтона. Китай, який довго дотримувався принципу "невтручання", все глибше втягується в близькосхідну геополітику, де будь-який крок може мати непередбачувані наслідки.