Друзи Сувейди закликають до самоврядування на тлі гуманітарної кризи
Відомі друзькі діячі закликають до автономії регіону Джабаль аль-Араб, стикаючись з викликами та посиленням гуманітарної кризи
Видатні друзькі діячі в Сувейді виступили із заявою, закликаючи до створення "самоврядної адміністрації для регіону Джабаль аль-Араб". Вони назвали це "революційним кроком до відновлення повноважень щодо прийняття рішень", що відображає зростаюче прагнення місцевого населення до автономії в умовах перехідного періоду в Сирії.
Хоча сплеск підтримки самоврядування зрозумілий після нещодавнього втручання урядових сил, позначеного міжконфесійним насильством, спостерігачі відзначають, що цей крок є скоріше реакцією на безпосередні події, ніж всебічним баченням сталої автономної моделі. На відміну від курдських регіонів, друзи не мають достатніх ресурсів для підтримки автономної адміністрації, здатної забезпечувати зарплати, послуги чи безпеку. Вони також не мають надійних зовнішніх прихильників, крім тимчасового інтересу Ізраїлю.
Аналітики стверджують, що автономія не може будуватися на крихкій міжнародній підтримці або покладатися лише на збройні формування. Хоча ці сили можуть стримувати загрози, вони не забезпечать довгострокову стабільність або щоденні потреби населення. Залежність провінції від традиційного сільського господарства не рятує її від вразливості до навколишніх племінних спільнот, що було болісно продемонстровано недавньою кризою, коли племінні бойовики перекрили доступ до допомоги.
Наразі бойовики в Сувейді продовжують блокувати допомогу з урядових районів, що вказує на зростаюче відчуження провінції від Дамаска. Сирійський урядовець заявив, що Шейх Хікмат аль-Хіджрі, провідний друзький релігійний діяч, вимагає "автономної зони" та заборонив в'їзд до міста всім службам з Дамаска.
Незважаючи на підтримку ідеї автономії серед активістів та деяких фракцій, є побоювання, що це може мати негативні наслідки, як раніше попереджав ліванський друзький лідер Валід Джумблатт, застерігаючи від посилення втручання Ізраїлю.
У понеділок до Сувейди прибув новий гуманітарний конвой, як повідомляють сирійські державні ЗМІ, на тлі попереджень ООН про серйозну нестачу та погіршення гуманітарної ситуації після тижня смертоносних зіткнень. Державний телеканал Сирії показав зображення вантажівок із символікою Сирійського Червоного Півмісяця, що в'їжджають до провінції. За даними агентства SANA, конвой складається з 27 вантажівок, що перевозять 200 тонн борошна, 2000 комплектів для притулків, 1000 продовольчих посилок, а також різні медичні та гуманітарні припаси.
З 13 липня в Сувейді, де більшість населення становлять друзи, тривав тиждень зіткнень між бедуїнськими збройними групами та друзькими бойовиками. Насильство поширилося із залученням урядових сил та племінних ополченців, що були союзниками бедуїнів. За даними Сирійського центру моніторингу прав людини, в боях загинуло понад 1400 осіб, переважно друзи, перш ніж набуло чинності перемир'я.
Хоча перемир'я здебільшого дотримується, гуманітарна ситуація залишається важкою. У понеділок Управління ООН з координації гуманітарних питань (OCHA) повідомило, що умови в Сувейді залишаються "критичними через триваючу нестабільність та періодичні бойові дії". Доступ гуманітарних організацій залишається сильно обмеженим через блокпости та нестабільність, що ускладнює оцінку потреб та доставку життєво необхідної допомоги. Бойові дії призвели до переміщення 176 000 осіб, відключення водо- та електропостачання, а також серйозної нестачі продовольства, медикаментів та палива. Місцеві ЗМІ зазначають, що гуманітарні потреби є "величезними", і поточні конвої допомоги далеко не покривають того, що потрібно для реагування на катастрофу.
Заклик друзів Сувейди до самоврядування відображає глибоке розчарування та прагнення до більшого контролю над власною долею в умовах нестабільності Сирії. Однак, відсутність достатніх внутрішніх ресурсів та надійної зовнішньої підтримки робить перспективи сталої автономії вкрай складними. Гуманітарна криза, що розгортається на тлі триваючих конфліктів та обмеженого доступу до допомоги, підкреслює нагальну потребу в деескалації та забезпеченні безперешкодного гуманітарного доступу, незалежно від політичних прагнень.