"Час закінчити війну": Ізраїль охопили масові протести та страйки на підтримку заручників
Демонстранти блокували дороги та палили шини, вимагаючи угоди з ХАМАС
У неділю по всьому Ізраїлю прокотилася хвиля масових демонстрацій із закликами до припинення війни в Газі та укладення угоди про звільнення заручників, яких досі утримують бойовики. Протести стали реакцією на нещодавнє рішення кабінету безпеки розширити наступ на місто Газа після 22 місяців війни.
Найбільші акції відбулися в Тель-Авіві, де на так званій "Площі заручників" було розгорнуто величезний ізраїльський прапор з портретами полонених, що залишилися. Демонстранти заблокували кілька ключових доріг, включаючи шосе, що з'єднує Тель-Авів та Єрусалим, де вони палили шини. Організатори протестів та сім'ї заручників також закликали до загального страйку. "Настав час звільнити всіх заручників. І настав час допомогти Ізраїлю оговтатися і рухатися до більш стабільного Близького Сходу," — заявив один з протестувальників у Єрусалимі.
Ці демонстрації викликали різку критику з боку ультраправих членів уряду. Міністр фінансів Бецалель Смотрич назвав протести "шкідливою кампанією, що грає на руку ХАМАС". Він стверджує, що громадський тиск з метою укладення угоди фактично "ховає заручників у тунелях" і підштовхує Ізраїль до капітуляції. Протести також пройшли в кібуці Беері, одному з найбільш постраждалих від атаки 7 жовтня, та в багатьох інших містах країни.
Недільні протести свідчать про те, що ізраїльське суспільство досягло точки кипіння і розколоте як ніколи. Заклик до загального страйку — це вже не просто вираження незгоди, а спроба прямого тиску на уряд, який, на думку протестувальників, обрав війну замість порятунку власних громадян. Ці акції є прямою відповіддю на рішення Нетаньягу про ескалацію, яке багато хто сприймає як смертний вирок для заручників, що залишилися.
Реакція ультраправих міністрів, як-от Смотрич, є дуже показовою. Звинувачуючи протестувальників у "грі на руку ХАМАС", вони намагаються представити будь-яку незгоду як зраду та маргіналізувати опозицію. Це класична тактика поляризації суспільства. Однак той факт, що протести відбуваються навіть у кібуцах, які найбільше постраждали від терору, свідчить про те, що розчарування політикою уряду охоплює все ширші верстви населення. Ізраїль занурюється у глибоку внутрішню кризу, де боротьба за майбутнє країни ведеться вже не лише на фронті в Газі, а й на вулицях власних міст.