"Алавіти не скоряться": хвиля протестів охопила Сирію на тлі сектантського насильства
Тисячі представників меншини вимагають безпеки, справедливості та федералізації
Тисячі людей вийшли на протести в алавітських регіонах на узбережжі Сирії, вимагаючи захисту від нападів та сектантського насильства. Це найбільші демонстрації в регіоні з моменту падіння режиму Башара Асада, який сам був вихідцем з алавітської громади.
Після повалення Асада у грудні минулого року алавітська меншина стала мішенню для атак. У березні в регіоні відбулися масові вбивства на релігійному ґрунті, внаслідок яких загинули сотні людей. Останньою краплею стала хвиля насильства в місті Хомс після вбивства сунітської пари, в якому безпідставно звинуватили алавітів.
У портовому місті Латакія протестувальники скандували "Сирійський народ єдиний!" та "Алавіти не скоряться!". Демонстрації також відбулися в Тартусі та Джаблі, де люди тримали плакати з вимогами "федералізму" та "звільнення в'язнів". За даними правозахисників, нова влада досі утримує близько 9000 колишніх військових, переважно алавітів. У Джаблі сталися сутички між учасниками мітингу та контрдемонстрацією прихильників влади, лунали постріли, є поранені.
"Ми вимагаємо жити в безпеці, ходити до школи без страху викрадення. Раніше це було єдине місце, де ми почувалися в безпеці. Тепер безпеки немає", – сказала одна з учасниць протесту.
Протести алавітської меншини є тривожним сигналом для нової сирійської влади. Вони демонструють, що падіння диктатури не принесло автоматичного миру, а навпаки, оголило глибокі міжрелігійні протиріччя, які роками придушувалися режимом Асада. Новий ісламістський уряд, прийшовши до влади, не зміг або не захотів гарантувати безпеку меншинам, що викликає у них страх перед колективною помстою.
Вимога федералізації є ключовою. Вона свідчить про те, що алавіти більше не довіряють центральній владі в Дамаску і прагнуть отримати широку автономію, яка б дозволила їм самостійно забезпечувати свою безпеку. Це перший крок до потенційного розколу Сирії за етноконфесійними лініями, що є вкрай небезпечним сценарієм для майбутнього країни.
Якщо новий уряд не зможе знайти формулу інклюзивного співіснування та не припинить сектантське насильство, Сирія ризикує зануритися в новий, ще більш кривавий етап конфлікту, де боротьба вестиметься вже не за політичну владу, а за фізичне виживання цілих громад.