Президент Сирії анонсує історичну угоду з Ізраїлем, але наголошує: "Це не нормалізація"
Ахмед аш-Шараа заявив, що переговори близькі до завершення, але довіри до Тель-Авіва немає
Президент Сирії Ахмед аш-Шараа заявив, що переговори з Ізраїлем за посередництва США близькі до досягнення угоди, яка може бути підписана найближчим часом. Водночас він жорстко підкреслив, що це "в жодному разі не означає нормалізації відносин з Тель-Авівом".
В інтерв'ю турецькому виданню Milliyet сирійський лідер зазначив, що угода буде схожою на угоду про роз'єднання військ 1974 року. "Сирія знає, як воювати, але більше не хоче війни", — сказав він, додавши, що нещодавні заворушення в Сувейді були "навмисно влаштованою пасткою", щоб зірвати переговори. На пряме запитання, чи довіряє він Ізраїлю, аш-Шараа відповів однозначно: "Я йому не довіряю".
Він також назвав нещодавній ізраїльський удар по президентському палацу та міністерству оборони в Дамаску "оголошенням війни". Проте, попри всю недовіру та ворожу риторику, аш-Шараа визнав, що досягнення безпекової угоди з Ізраїлем є "неминучим". Президент також підтвердив свою очікувану участь у засіданнях Генеральної Асамблеї ООН, що стане першим візитом сирійського президента на цей майданчик за 60 років і, за його словами, ознаменує "новий поворотний момент" для країни.
Це інтерв'ю є яскравою демонстрацією складної дипломатичної гри, яку веде новий сирійський уряд. З одного боку, аш-Шараа змушений іти на прагматичну угоду зі своїм історичним ворогом, щоб забезпечити стабільність, зупинити ізраїльські удари та отримати шанс на скасування міжнародних санкцій.
З іншого боку, йому необхідно "продати" цю угоду власному народу та арабському світу, тому він використовує максимально жорстку риторику, постійно наголошуючи, що йдеться лише про безпеку, а не про дружбу чи визнання. Це класичний приклад реальної політики, де необхідність диктує умови, а публічні заяви слугують для збереження обличчя та запобігання внутрішнім звинуваченням у зраді.