Як курди склали зброю: чому РПК розпустилась після 40 років війни з Туреччиною
Останній з’їзд, заклик Оджалана і нова політична стратегія без автоматів
Робоча партія Курдистану (РПК), яка понад чотири десятиліття вела збройну боротьбу за автономію курдів, оголосила про саморозпуск. За даними курдського телеканалу Rudaw, рішення ухвалили під час 12-го з’їзду партії, що відбувся 5–7 травня. У своїй офіційній заяві РПК повідомила про припинення збройної діяльності, ліквідацію структур і завершення існування під нинішньою назвою.
На думку керівництва партії, РПК виконала свою "історичну місію", зруйнувавши політику "заперечення та знищення" курдів у Туреччині й довівши питання курдської автономії до стадії, коли його можна вирішити політичними методами. Таким чином завершується конфлікт, що тривав із 1984 року і забрав життя понад 40 тисяч людей.
Причиною такого радикального кроку стали, зокрема, заклики засновника РПК Абдулли Оджалана, який ще у лютому закликав до саморозпуску партії під час закритих перемовин із турецькою владою. Хоча він досі перебуває в ув’язненні на острові Імрали, його слово залишається визначальним для більшості прибічників.
Однак, як зауважують експерти, це не означає, що курдське питання вирішене. Турецький уряд і далі уникає політичних реформ, яких вимагають Оджалан і його союзники. Курдські депутати в турецькому парламенті з партії DEM стикаються з переслідуваннями, багато лідерів залишаються у в’язницях, а переважно курдські регіони країни залишаються найбіднішими.
Зазначимо, що припинення бойових дій РПК може мати наслідки не лише для Туреччини, але й для усього регіону. Курдські громади проживають у Сирії, Іраку та Ірані, і в кожній із цих країн є політичні сили, що орієнтуються на ідеї Оджалана або протистоять їм.
На думку аналітиків, нинішнє «примирення» може бути частиною стратегії президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Його останній президентський термін має завершитися у 2028 році, й відмова РПК від збройної боротьби дає йому привід для політичних маневрів. Як пише Гьонюль Тол з Інституту Близького Сходу у Вашингтоні, Ердоган зможе подати себе як лідера, який зупинив 40-річну війну, водночас послабивши опозицію.
Проте не всі поділяють оптимізм щодо політичних дивідендів для турецького уряду. Культурний антрополог Ектан Тюркйілмаз зазначає, що така подія підвищить очікування громадськості стосовно демократичних змін: "Це створить тиск на режим, якого він сам не очікував".
Він вважає, що після ліквідації РПК як бойового формування громадяни, незалежно від етнічної належності, будуть очікувати справжніх реформ та лібералізації. І якщо влада цього не зробить — це може обернутися проти неї самої.
Зазначимо, що саморозпуск РПК є історичною віхою, але без політичних змін конфлікт ризикує знову перейти в іншу форму — вже не збройну, але не менш напружену.