Атомний гамбіт Туреччини: енергетична незалежність ціною російської залежності

АЕС "Аккую" наближається до запуску, але проєкт зіткнувся з ризиком санкцій
Туреччина стоїть на порозі входження до клубу ядерних держав: перший реактор АЕС "Аккую" в провінції Мерсін готується до запуску. Цей проєкт є найбільшою енергетичною інвестицією в історії республіки та вінцем багаторічних прагнень Анкари знизити залежність від імпорту енергоносіїв, насамперед природного газу, який традиційно обтяжував її торговий баланс.
Станція будується та буде експлуатуватися російською державною корпорацією "Росатом" за унікальною моделлю "будуй-володій-експлуатуй". Це означає, що Москва отримує не просто контракт на будівництво, а й довгостроковий контроль над стратегічним об'єктом в енергетичній системі Туреччини. Укладена ще у 2010 році міжурядова угода підкреслює глибоку співпрацю з Москвою, що викликає занепокоєння у західних столицях, особливо на тлі зростаючої напруженості між Росією та НАТО.
Проєкт має і значний соціально-економічний ефект. Сотні турецьких студентів пройшли навчання в Росії, сформувавши перший загін національних фахівців-ядерників. Очікується, що АЕС створить тисячі прямих та непрямих робочих місць, стимулюючи розвиток регіону Мерсін.
"Аккую" є водночас і величезною можливістю, і серйозним випробуванням для Туреччини. Проєкт став реальністю значною мірою тому, що західні інвестори роками ухилялися від участі через політичні ризики та економічну нестабільність у країні, і Росія швидко заповнила цей вакуум. Тепер Анкара отримує стабільне джерело енергії, але платить за це посиленням геополітичної залежності від Москви.
Успіх Туреччини у забезпеченні енергетичної безпеки буде прямо залежати від її здатності балансувати між власними інтересами та величезними політичними ризиками, пов'язаними з партнером, що перебуває під жорсткими міжнародними санкціями.
