Юридична війна за Газу: Туреччина видала ордери на арешт Нетаньягу за геноцид
Анкара звинуватила вище керівництво Ізраїлю у злочинах проти людяності
Намагаючись посилити свою роль у повоєнній Газі попри опір Ізраїлю, Туреччина зробила безпрецедентний крок, видавши ордери на арешт за звинуваченням у геноциді проти прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу та вищих посадових осіб його уряду через війну в Газі.
Прокуратура Стамбула повідомила, що ордери видано щодо 37 підозрюваних, серед яких міністр оборони Ісраель Кац, міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір та начальник генштабу армії Еяль Замір. Туреччина звинуватила їх у "геноциді та злочинах проти людяності", які Ізраїль "систематично вчиняв" у Газі, згадавши, зокрема, бомбардування "Турецько-палестинської лікарні дружби".
Цей крок викликав люту реакцію в Ізраїлі. Міністр закордонних справ Гідеон Саар "рішуче і з презирством" відкинув звинувачення, назвавши їх "останнім піар-трюком тирана Ердогана" та у відповідь розкритикував стан правосуддя в самій Туреччині. Палестинське угруповання ХАМАС, навпаки, привітало рішення Анкари, назвавши його "похвальним заходом".
Цей крок Туреччини не є несподіванкою, а логічним продовженням її політики. Минулого року Анкара приєдналася до позову ПАР проти Ізраїлю в Міжнародному суді ООН, а самі ордери з'явилися приблизно через рік після того, як Міжнародний кримінальний суд видав власні ордери на арешт Нетаньягу.
Видача ордерів на арешт — це не просто юридичний акт, а потужний геополітичний хід, спрямований на вирішення головного завдання Анкари — отримати роль у повоєнному врегулюванні в Газі. Ізраїль категорично проти участі Туреччини у будь-якій міжнародній стабілізаційній місії, вважаючи її занадто близькою до ХАМАС. Не маючи можливості вплинути на позицію Тель-Авіва військовими чи прямими дипломатичними методами, Ердоган вдається до асиметричної відповіді — юридичної війни.
Таким чином, Туреччина намагається перехопити моральне та політичне лідерство в ісламському світі як головний захисник палестинців. Це створює додатковий тиск на Ізраїль на міжнародній арені та ускладнює його дипломатичні маневри. Водночас це свідома ескалація, яка робить і без того напружені відносини між двома країнами ще гіршими.
Чи може це призвести до чогось доброго? Вкрай сумнівно. З одного боку, це посилює ізоляцію Ізраїлю та підтримує палестинців. З іншого — цей крок робить будь-яку участь Туреччини в миротворчій місії в Газі абсолютно неможливою з точки зору Ізраїлю. Отже, замість того, щоб наблизити себе до участі у врегулюванні, Анкара, схоже, остаточно зачиняє для себе ці двері, обираючи роль безкомпромісного критика, а не прагматичного посередника.
