Спецдоповідачка ООН звинуватила Захід у співучасті в геноциді в Газі
Франческа Альбанезе заявила, що ООН стає все більш нерелевантною
Спеціальна доповідачка ООН з прав людини на палестинських територіях Франческа Альбанезе представила свій звіт Комітету Генеральної Асамблеї, в якому звинуватила західні країни у співучасті в "повномасштабному геноциді" проти палестинців. Вона заявила, що Організація Об'єднаних Націй "ганебно провалила" свою місію із захисту міжнародного права та мирних жителів у секторі Гази.
У своєму виступі Альбанезе наголосила, що ООН, створена для підтримки миру та стабільності, не змогла забезпечити дотримання міжнародного права в Газі. Це, на її думку, призвело до "майже повного демонтажу її гуманітарної функції" в регіоні. Вона також піддала критиці уряди за те, що вони не виступили проти санкцій, запроваджених проти неї з боку США, які вона назвала "незаконними та злісними".
Згідно з доповіддю, військова, політична та економічна підтримка з боку західних урядів уможливила ізраїльську окупацію та військову кампанію в Газі. Альбанезе стверджує, що дії Ізраїлю з жовтня 2023 року досягли "безпрецедентного рівня" насильства, а "триваючий геноцид палестинців слід розуміти як злочин, що став можливим за міжнародного сприяння".
Доповідачка закликала всі уряди негайно призупинити військові, дипломатичні та економічні відносини з Ізраїлем, оскільки будь-яка подібна взаємодія може розцінюватися як допомога у вчиненні незаконних дій. Серед її рекомендацій — тиск з метою досягнення повного та постійного припинення вогню, виведення ізраїльських військ та призупинення членства Ізраїлю в ООН відповідно до статті 6 Статуту. Посол Ізраїлю в ООН відкинув висновки звіту, назвавши їх "пропагандою ХАМАС".
Заяви Франчески Альбанезе є не просто звітом, а свідченням глибокої кризи в міжнародних інституціях. Звинувачення на адресу західних країн у співучасті та констатація неспроможності ООН виконувати свої базові функції підкреслюють параліч системи глобальної безпеки. Ця ситуація демонструє, як геополітичні інтереси окремих держав можуть знецінювати міжнародне право, перетворюючи його на інструмент, який застосовується вибірково.
Звіт Альбанезе посилює міжнародний тиск на Ізраїль та його союзників, надаючи юридичне та моральне обґрунтування для рухів, що вимагають санкцій та притягнення до відповідальності. Водночас жорстка реакція Ізраїлю та санкції проти доповідачки з боку США ілюструють небажання потужних гравців визнавати критику на свою адресу.
Це створює небезпечний прецедент, коли незалежні експерти ООН зазнають тиску за виконання свого мандату, що ставить під загрозу саму ідею об'єктивного моніторингу прав людини. Зрештою, ця подія оголює фундаментальний конфлікт між ідеалами міжнародного права та прагматикою світової політики, де страждання цивільного населення стають розмінною монетою.
