Середземноморські амбіції Анкари: як Туреччина намагається закріпитися в Лівані
Ліван перетворюється на нову арену боротьби за вплив та газові ресурси
Східне Середземномор’я знову стає епіцентром геополітичної напруги, де Ліван опинився в центрі інтересів Туреччини. Після падіння режиму Асада в Сирії, Анкара активно заповнює вакуум влади в регіоні, намагаючись створити противагу осі Греція-Кіпр-Ізраїль.
Туреччина вбачає в лівано-кіпрських морських угодах загрозу своїм енергетичним інтересам та прагне не допустити повного переходу Бейрута під вплив США та Ізраїлю.
Для посилення своїх позицій Туреччина використовує «м'яку силу» та політичні вакууми всередині Лівану. Анкара робить ставку на сунітські громади, які залишилися без чіткого лідерства після відходу Саада Харірі.
Через ідеологічно близькі групи, такі як Аль-Джамаа Аль-Ісламія, та підтримку туркменської меншини, турецька сторона намагається впливати на виборчі процеси та парламентський баланс у країні.
Проте експансія Анкари стикається з серйозними викликами. Нова влада в Сирії зараз більше орієнтована на зближення із США, що звужує простір для турецьких маневрів. Крім того, надмірна активність Туреччини може спровокувати Саудівську Аравію, яка зберігає величезний фінансовий та політичний вплив на сунітську спільноту Лівану і навряд чи поступиться своєю роллю головного патрона.
Туреччина розглядає Ліван як стратегічний важіль тиску у суперечках за газ та кордони в Середземному морі. Використання релігійних та етнічних мереж дозволяє Анкарі створювати зони впливу без прямого військового втручання. Однак така гра є ризикованою, адже Ліван — це надто крихка система, де інтереси світових держав переплетені настільки щільно, що будь-який різкий рух може дестабілізувати весь регіон.
