Роззброєння в обмін на економіку: США розкрили план для "Хезболли"
Країни Перської затоки готові фінансувати альтернативи для бойовиків, якщо вони складуть зброю
У неділю Ліван представить план, спрямований на переконання "Хезболли" роззброїтися, а Ізраїль, як очікується, надасть відповідний план свого військового виведення. Про це заявив головний посланець США Томас Баррак після переговорів з президентом Лівану Джозефом Ауном.
За словами Баррака, ліванська пропозиція не передбачатиме військового примусу, а буде зосереджена на зусиллях, щоб заохотити "Хезболлу" здати зброю. Ключовим елементом плану є вирішення економічних проблем бойовиків, яких фінансує Іран. "Ми не говоримо про війну. Ми говоримо про те, як переконати "Хезболлу" відмовитися від зброї," — сказав Баррак.
Він також назвав "історичним" сигнал Ізраїлю, який у понеділок заявив про готовність скоротити свою військову присутність на півдні Лівану, якщо ліванська армія розпочне роззброєння. "Що Ізраїль зараз сказав, це: ми не хочемо окупувати Ліван. Ми раді вийти з Лівану," — зазначив американський дипломат. Лідер "Хезболли" Наїм Кассем, однак, відкинув поетапний підхід, вимагаючи, щоб спочатку Ізраїль повністю виконав умови перемир'я.
Американський план, озвучений Барраком, є класичним підходом "батога і пряника", але з акцентом на "пряник". США розуміють, що просто вимагати від "Хезболли" роззброїтися — безглуздо. Тому вони пропонують комплексну угоду, де роззброєння пов'язане з конкретними вигодами: виведенням ізраїльських військ та економічною допомогою.
Ключова інновація — це пропозиція створити економічну альтернативу для десятків тисяч бойовиків "Хезболли". "Ви не можете просто забрати у них зброю і сказати: "Щасти, йдіть садити оливкові дерева". Ми повинні їм допомогти," — каже Баррак. Залучення до цього процесу країн Перської затоки, таких як Катар та Саудівська Аравія, має на меті створити потужний економічний стимул, який би перебив іранське фінансування. Це спроба не "знищити" "Хезболлу", а інтегрувати її бійців у мирне життя, позбавивши організацію її соціальної бази. Це дуже прагматичний, хоч і складний, шлях до вирішення однієї з найгостріших проблем Близького Сходу.
