Роззброєння "Хезболли": уряд Лівану відклав рішення на тлі ультиматумів та погроз
Засідання кабінету міністрів пройшло в атмосфері тиску та страху нової війни
Кабінет міністрів Лівану провів п'ятигодинне засідання за зачиненими дверима, щоб обговорити найболючіше питання — роззброєння "Хезболли" та встановлення державної монополії на зброю. Однак ухвалити остаточне рішення не вдалося. Прем'єр-міністр Наваф Салам оголосив, що обговорення продовжиться в четвер, а армії буде доручено розробити план обмеження обігу зброї до кінця року.
Засідання проходило в атмосфері надзвичайної напруженості. З одного боку, на уряд тиснули західні партнери, зокрема США, які вимагали не затягувати з роззброєнням, погрожуючи залишити Ліван "напризволяще". З іншого — заступник генсека "Хезболли" Наїм Кассем виступив із полум'яною промовою, назвавши будь-які вимоги щодо роззброєння "службою ізраїльському проекту". Він попередив, що будь-яка спроба нав'язати це рішення без національного консенсусу провалиться і "підірве основи стабільності в Лівані".
Напередодні засідання Бейрут був охоплений тривогою. Прихильники "Хезболли" на мотоциклах роз'їжджали вулицями столиці, а в соцмережах поширювалися нагадування про криваві події 7 травня 2008 року, коли бойовики угруповання влаштували заворушення в місті. Водночас армія проводила операції, щоб не допустити масових протестів. Кассем також розкритикував план американського посланця Тома Баррака, заявивши, що він вимагає роззброєння "Хезболли" ще до повного виведення ізраїльських військ, і пригрозив, що у разі агресії "ракети впадуть на Ізраїль".
Засідання уряду стало кульмінацією боротьби за майбутнє Лівану. Це зіткнення двох реальностей. Перша — це реальність міжнародних вимог та економічного виживання. США, ЄС та країни Перської затоки чітко дали зрозуміти: грошей на відновлення Лівану не буде, доки "Хезболла" залишається "державою в державі". Президент та прем'єр-міністр намагаються просунути цю логіку, розуміючи, що без зовнішньої допомоги країну чекає повний колапс.
Друга — це реальність "Хезболли", яка розглядає свою зброю як єдину гарантію виживання шиїтської громади та засіб стримування Ізраїлю. Для них роззброєння — це капітуляція. Рішення відкласти ухвалення та доручити розробку плану армії — це класичний ліванський компроміс, який дозволяє виграти час, але не вирішує проблему. Країна балансує на лезі ножа: підкоритися "Хезболлі" означає втратити міжнародну підтримку, а спробувати її роззброїти силою — ризикнути новою громадянською війною.
