"Місто-привид": ООН повідомляє про голод та жахливі умови в захопленому Ель-Фашері
Цивільні живуть без води та санітарії, місто стало "місцем злочину"
Травмовані цивільні особи, що залишилися в суданському місті Ель-Фашер після його захоплення воєнізованими силами, живуть без води та санітарії в місті, охопленому голодом. Про це заявила координаторка гуманітарної допомоги ООН Деніз Браун.
Минулої п'ятниці невелика гуманітарна команда ООН змогла здійснити свій перший короткий візит до міста за майже два роки. Ель-Фашер, який понад 500 днів перебував в облозі, у жовтні перейшов під контроль Сил швидкого реагування (RSF). Захоплення супроводжувалося масовими звірствами, включаючи різанину, тортури та сексуальне насильство.
Браун описала місто як "місце злочину", але зазначила, що її офіс зосередиться на відновленні допомоги, тоді як розслідування проводитимуть експерти з прав людини. "Ель-Фашер — це привид самого себе", – сказала вона.
"Люди, що залишилися, живуть у дуже precarious (небезпечних) умовах. Деякі з них — у покинутих будівлях. Деякі — у дуже примітивних умовах, під пластиковою плівкою, без санітарії, без води. Це дуже негідні та небезпечні умови для людей", – попередила Браун.
Звіт координаторки ООН малює жахливу картину наслідків облоги та захоплення Ель-Фашера. Слова про "місце злочину" та "привид самого себе" є не просто емоційними виразами, а констатацією факту: місто, де колись мешкало понад мільйон людей, перетворено на руїни, а його мешканці — на жертв систематичних звірств.
Відсутність базових умов для життя — води та санітарії — в поєднанні з голодом створює ідеальні умови для спалаху епідемій, що може призвести до ще більшої кількості жертв, ніж від самих бойових дій. Неможливість отримати доступ до затриманих лише підтверджує найгірші побоювання щодо їхньої долі.
Ця трагедія є прямим наслідком не лише дій RSF, а й байдужості міжнародної спільноти, яка протягом півтора року спостерігала за облогою міста. Тепер, коли гуманітарні працівники нарешті отримали доступ, вони можуть лише фіксувати масштаби катастрофи. Без негайного та масованого втручання, Ель-Фашер ризикує стати символом ще одного геноциду, якому світ дозволив статися.
