"Квад" проти хаосу: як ОАЕ намагаються стати архітектором миру в Судані
Абу-Дабі просуває модель "позитивного нейтралітету", щоб зупинити криваву війну
На тлі однієї з найбільших гуманітарних криз у світі "Квад", до якого входять ОАЕ, Саудівська Аравія, Єгипет та США, активізує зусилля для припинення кривавого конфлікту в Судані. У цій групі Об'єднані Арабські Емірати виділяються як головний дипломатичний архітектор, що просуває унікальну модель поєднання "м'якої сили" арабських країн з міжнародним впливом.
Ініціатива "Кваду" — це не просто спроба досягти перемир'я між армією та терористичним угрупованням "Сили Швидкого Реагування" (RSF), а багатовимірний план, що має на меті відбудову Судану через відновлення цивільного правління та запуск інклюзивного політичного процесу. Дорожня карта, оголошена у вересні, передбачає тримісячне гуманітарне перемир'я, за яким слідує постійне припинення вогню та дев'ятимісячний цивільний перехідний період, що має завершитися вільними виборами.
ОАЕ позиціонують свій підхід як "позитивний нейтралітет" — активне залучення до діалогу з усіма сторонами на основі рівності та справедливості, без прихованих інтересів. Ця модель, як стверджується, відкидає мілітаризацію рішень і наполягає, що майбутнє Судану має вирішуватися через виборчі урни, а не через дула автоматів.
Позиція ОАЕ у суданській кризі є логічним продовженням їхньої зовнішньополітичної стратегії, що має на меті перетворити країну на незамінного регіонального посередника та стабілізатора. Пропонуючи модель "позитивного нейтралітету", Абу-Дабі намагається дистанціюватися як від західного інтервенціонізму, так і від політики незалучення. Це спроба створити "третій шлях", де дипломатія, підкріплена економічними та гуманітарними інструментами, стає головною зброєю.
Для ОАЕ це не лише питання альтруїзму, а й прагматичний розрахунок. Хаос у Судані, розташованому в стратегічно важливому регіоні біля Червоного моря, становить пряму загрозу для інтересів Еміратів, зокрема для безпеки морських торговельних шляхів. Тому стабілізація Судану є для них пріоритетом.
Однак успіх цієї амбітної ініціативи є вкрай сумнівним. По-перше, модель "позитивного нейтралітету" розбивається об реальність самого конфлікту, де обидві сторони — армія та RSF — є воєнними злочинцями, які не зацікавлені в реальному мирі. Будь-яке перемир'я вони, найімовірніше, розглядатимуть як тактичну паузу для перегрупування.
По-друге, існують обґрунтовані звинувачення в тому, що самі ОАЕ, попри свою миротворчу риторику, надавали підтримку RSF, що робить їхній "нейтралітет" вкрай сумнівним. Таким чином, ця ініціатива може виявитися не стільки щирою спробою принести мир, скільки прагненням легітимізувати свого протеже та забезпечити свої інтереси в повоєнному Судані під виглядом благородної миротворчої місії.
