"Крихкий мир": Спецпосланець ООН попередив про загрозу нової війни в Сирії
Перемир'я в Сувейді під загрозою, а політична напруженість зростає, заявив Гейр Педерсен
Ситуація в Сирії залишається "глибоко крихкою", з перемир'ям у провінції Ес-Сувейда, що перебуває під загрозою, та зростаючою політичною напруженістю. Про це в четвер заявив Раді Безпеки спецпосланець ООН по Сирії Гейр Педерсен. Він закликав міжнародну спільноту докласти зусиль для захисту цивільного населення та підтримки сирійського політичного процесу.
Педерсен попередив, що, незважаючи на місяць відносного військового затишшя, перемир'я в Сувейді залишається нестабільним. "Ми все ще бачимо небезпечні сутички... і насильство може відновитися будь-якої миті," — сказав він. Посланець засудив триваючі наземні операції Ізраїлю на південному заході Сирії, назвавши їх "неприйнятними". Він також наголосив на необхідності розслідування всіх порушень, скоєних під час липневих зіткнень, та притягнення до відповідальності всіх винних, "незалежно від їхньої приналежності".
На політичному фронті Педерсен висловив занепокоєння щодо процесу формування тимчасової Народної асамблеї. Він попередив, що якщо цей процес не буде прозорим та інклюзивним, це лише "посилить скептицизм та сили, що розривають Сирію на частини". Його занепокоєння підтримав гуманітарний очільник ООН Том Флетчер, який заявив, що "гуманітарна криза не закінчилася": 16 мільйонів сирійців потребують допомоги, а план гуманітарного реагування профінансовано лише на 14%.
Звіт Педерсена — це тривожний діагноз стану післявоєнної Сирії. Падіння режиму Асада не принесло миру, а лише змінило характер конфлікту, перетворивши його на боротьбу між різними угрупованнями та меншинами. Перемир'я в Сувейді, досягнуте за посередництва США та Йорданії, є лише тимчасовою "заморозкою", а не вирішенням.
Головна проблема, на яку вказує ООН, — це відсутність всеосяжного політичного процесу, який би включав усі сирійські громади. Новий уряд у Дамаску, намагаючись консолідувати владу, ризикує повторити помилки Асада, ігноруючи вимоги меншин та опозиції. Це створює ідеальні умови для нової хвилі насильства. Водночас катастрофічне недофінансування гуманітарних програм свідчить про "втому" міжнародної спільноти від Сирії. Без термінового та скоординованого втручання, яке б поєднувало політичний тиск та гуманітарну допомогу, Сирія ризикує залишитися "невдалою державою" (failed state) на довгі роки.
