Крихкий крок до єдності: Лівійські суперники домовилися про спільний бюджет розвитку
Ворогуючі палати парламенту підписали угоду про єдину програму розвитку
Представники двох ворогуючих законодавчих палат Лівії підписали угоду про "єдину програму розвитку", що стало важливим кроком на шляху до об'єднання фінансів країни після більш ніж десятирічного розколу. Лівія, що є значним виробником нафти, тривалий час страждала від наявності паралельних адміністрацій на заході та сході, які не мали єдиного бюджету.
У Центральному банку Лівії заявили, що угода "встановлює чіткі рамки для об'єднання каналів витрат та виділення коштів на проєкти розвитку". Це назвали "проактивним та необхідним кроком для захисту макроекономіки від масштабних криз". Деталі самої програми не розголошуються, проте історично саме витрати на розвиток були основним каналом розподілу мільярдних нафтових доходів, за контроль над якими боролися конкуруючі уряди.
Угоду підписали представники Палати представників, що базується в Бенгазі на сході країни, та Вищої державної ради, розташованої в Тріполі на заході. У Тріполі також знаходиться міжнародно визнаний Уряд національної єдності (УНЄ) на чолі з прем'єр-міністром Абдулхамідом ад-Дбейбою, легітимність якого східна Палата представників більше не визнає.
Ця угода є рідкісним проблиском прагматизму на тлі багаторічного політичного глухого кута. Замість того, щоб намагатися вирішити майже нерозв'язні питання про владу та вибори, конкуруючі еліти вирішили зосередитися на економіці — єдиній темі, де їхні інтереси можуть збігатися. Головним мотивом, безсумнівно, є розподіл нафтових доходів. Створення єдиного бюджету розвитку — це спосіб гарантувати, що обидва регіони отримають свою частку фінансування, що потенційно може знизити напругу та запобігти новим конфліктам за ресурси.
Однак ця домовленість є надзвичайно крихкою. Вона не вирішує фундаментального політичного розколу і не створює єдиного уряду. Той факт, що виконавчий Уряд національної єдності не є прямою стороною угоди між законодавцями, може створити серйозні перешкоди під час її реалізації. Історія Лівії сповнена угод, які так і не були виконані.
Тому цей крок слід сприймати з обережним оптимізмом. Це тест на здатність лівійських лідерів домовитися хоча б про гроші. Якщо він виявиться успішним, можливо, це відкриє шлях до більш глибокого політичного примирення. Якщо ж ні — це стане ще одним підтвердженням того, що розкол у країні є набагато глибшим, ніж просто суперечка за контроль над фінансовими потоками.
